У Києві попрощалися з бійцями “Азову” Віталієм Красовським та Даниїлом Рибальченком

Так, у Києві попрощалися з бійцями полку “Азов” Віталієм Красовським та Даниїлом Рибальченко. Віталій Красовський служив у лавах полку “Азов” з 2015 року, а з 24 лютого 2022 року — від початку повномасштабного вторгнення Росії — боронив Маріуполь.

За словами мами бійця Людмили Красовської, вона востаннє спілкувалася телефоном з сином 18 березня.

“Він мене спитав: як там тато? Я кажу: ну нічого, ліпить вареники. А у нас завуальовані розмови були. Тоді ми варимо, червоний борщ, відповідає він. Це означало, що у них йдуть сильні бої. Каже, у мене пару хвилин, але я дуже прошу тебе не плакати. Я сказала, що постараюся втриматися. Він каже, бережіть один одного”,— згадує жінка.

Через два дні родині Віталія Красовського повідомили про його тяжке поранення в бою, а 21 березня — про його загибель. “Загинув він як герой зі зброєю в руках. Йому було 28 років. Ми дуже горді за нього. Нашу втрату нічим ніколи не зможемо заповнити”, — пояснила дружина “Кроса” Вікторія.

Даниїл Рибальченко з позивним “Риба” служив в полку “Азов” з 2015 року. А до цього у лавах “Правого сектору” і в батальйоні МВС “Гарпун”. На Донбас пішов воювати у 2014 році, одразу, як туди вторглися російські війська.

“Він з 2007 року військовослужбовець і свою службу не переривав взагалі. Тоді йому повних було 23 роки. Він написав мені: “Що б не сталося, не включай задню”, — розповів брат “Риби” Демид Рибальченко. Про смерть брата він дізнався 9 квітня.

“Це була ніч 9 квітня, мене викликав мій прямий командир, сказав, друже, твого брата не стало, він загинув. Зможеш йти продовжувати службу? Я трішки погорював і все взяв до рук зброю і пішов на війну. Зараз мені вдалося попрощатися, до цього була процедура впізнання, за певними прикметами нам вдалося його впізнати. Характерне татуювання: у нього була вибита Наталка Полтавка на правій нозі з автоматом “Калашнікова”. “Риба” був буде веселий хлопець і дуже веселився з того, що звичайні люди не могли зрозуміти. Екстравагантний, своєрідний був хлопець”, — згадує Демид Рибальченко про свого загиблого брата.