У Києві, попри заборону на використання російської мови, досі працюють заклади з назвами, які викликають запитання

На зміну вивісок звернула увагу письменниця Євгенія Кузнецова, яка вважає їх напівзаходами.

Вона нагадала, що Максим Горький – більшовицький ідеолог, засновник соцреалізму, який свого часу їздив на Соловки і написав репортаж про те, як там добре вʼязням.

У коментарях до її допису у фейсбуці читачі згадали схожу історію з кафе-пекарнею, яка раніше мала російськомовну назву «Хлебный», а потім змінила її і стала називатися «Хлбнй».

Максим Горький родом з Нижнього Новгорода. Він був членом російської більшовицької партії та одним з ідеологів комуністичного режиму. У 1934–1936 роках російський діяч став головою Спілки письменників СРСР. Також Максим Горький не визнавав української мови, називав її «украинским наречием» та схвалював створення сталінських таборів ГУЛАГ.

Історики Інституту історії України вважають, що отримуючи усі можливі преференції від більшовицької керівної верхівки, він вірою і правдою служив тоталітарному режиму. Саме тому він підпадає під декомунізацію в Україні. «Цей російський письменник – ворог української незалежної державності. Горькому належить гасло: «Если враг не сдаётся, – его уничтожают». Його широко використовували в СРСР під час проведення терористичної політики, а зараз воно на озброєнні сучасної путінської імперіалістичної Росії. У 1926-1927 роках Горький був одним із співтворців наклепницької кампанії, спрямованої проти видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри», – зазначив представник Інституту національної пам’яті України Олег Пустовгар.

Нагадаємо, що відповідно до статті 28 мовного закону, інформація для загального ознайомлення (оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги, певних суб’єктів господарювання, посадових, службових осіб підприємств або органів державної влади, органів місцевого самоврядування), має подавати державною мовою, якщо інше не встановлено цим законом.