У Києві віднайшли втрачену частину мурів Флорівського монастиря

Йдеться про ділянку на південних схилах Замкової гори, частково занесену ґрунтом і приховану під хащами, повідомляє ДІАЗ “Стародавній Київ”.

У 1830–1850-х роках територія Замкової гори була передана Флорівському монастирю під сад і некрополь. Спершу її обмежили дерев’яною огорожею за проєктом Людвіка Станзані. Згодом архітектор Павло Спарро розробив новий мур: цегляну стіну заввишки до 3 метрів, що повторювала складний рельєф схилу.

Через постійні зсуви та особливості ґрунтів огорожу частково розібрали вже наприкінці XIX століття. До сьогодні на Подолі збереглися лише короткі ділянки поблизу монастирських корпусів.

Дослідники здійснили обхід Замкової гори з трьох боків, і лише після осіннього опадання листя під заростями проступила цегляна кладка. Збережена частина має орієнтовно 30 метрів довжини. За словами керівника заповідника Романа Маленкова, стіну не демонтували під час радянських робіт через непрохідний рельєф — саме він забезпечив її збереження.

На цеглі виявлено клейма “КП 1843”, що відповідає періоду будівництва огорожі Спарро.

Поряд зі стіною дослідники натрапили на склепінчасті входи до підземних приміщень. Їхнє призначення поки що не визначене.

Команда заповідника планує обміри, фіксацію та нанесення об’єкта на сучасні топографічні плани. Дослідження підземель проведуть окремо після оцінки їхнього стану та безпечності доступу.