У Швеції відновилася дискусія про створення власної атомної бомби

Як наголошується в публікації, у шведській Лапландії недалеко від селища Науста розташоване озеро Фоаяуре. Воно утворилося внаслідок одного з найпотужніших вибухів, проведених у країні в 1950-х роках у рамках секретної оборонної програми.

Спочатку це був кратер від підриву, який імітував невеликий ядерний вибух у рамках підготовки до створення національної атомної зброї.

У 1956 і 1957 роках влада таємно провела випробування, а пізніше кратер заповнився водою. Озеро стало символом прихованої ядерної історії Швеції, яка десятиліттями залишалася засекреченою.

Сьогодні, оскільки російська загроза зростає, а Сполучені Штати здаються все менш надійними, політики обговорюють, чи потрібна їм власна бомба.

Першим тему підняв лідер партії Шведські демократи Джиммі Акессон. Він заявив: “У Швеції було багато експертизи в ядерних технологіях давно. Але політична воля була іншою. Думаю, зараз на столі має лежати все”.

Ідею підтримав дослідник Роберт Дальсе з агенції FOA, а також євродепутатка Аліса Теодореску Маве з Християнських демократів, яка запропонувала участь Швеції в загальноєвропейській ядерній стратегії.

Швеція не єдина країна, де обговорюється це питання. У Польщі прем’єр-міністр Дональд Туск натякнув, що країна могла б розглянути створення власних ядерних озброєнь або участь у програмах Франції та США.

У Німеччині теж лунають ідеї про включення до європейського ядерного стримування, але громадська думка залишається проти.

Експерти підкреслюють, що Швеція не має достатньої промислової бази для створення зброї без допомоги ядерної держави. Остання АЕС була побудована ще 40 років тому, і відновлення повноцінної програми потребувало б колосальних інвестицій.

Після Другої світової війни Швеція таємно працювала над атомним проєктом. У 1948 році агентству FOA доручили вивчити можливості створення бомби на основі плутонію. До середини 1950-х США вважали, що країна могла б зібрати зброю протягом п’яти років.

Однак проєкт поступово згорнули під тиском громадської думки, через величезні витрати і завдяки неофіційним гарантіям безпеки від США. Останні залишки плутонію було вивезено до Америки 2012 року.

Експерти вважають, що відновлення програми практично неможливе. “Багато що потрібно створювати заново, включно з інфраструктурою для виробництва матеріалів. Людей, які працювали над проєктом, більше немає”, – зазначив фахівець FOA Мартін Голіаф.

Проте тема знову стала частиною політичного порядку денного, відображаючи стурбованість Швеції своєю безпекою в умовах зростаючих міжнародних загроз.