Українські виробники дронів виходять на світовий ринок — Bloomberg

Про це пише Bloomberg.

Інженер Олександр Грачов, який керує одним із великих українських виробників дронів TSIR, зараз влаштовує в Фінляндії лінію зі складання тактичних квадрокоптерів і шукає партнерств із НАТО — поєднуючи потребу в безпечному виробництві за кордоном та західне фінансування.

За текстом матеріалу, Україна перетворилася на «дронову наддержаву»: на рік у країні виготовляють приблизно 4 мільйони різних безпілотників — від довготривалих розвідувальних БПЛА до дешевих FPV-дронів для ударів. Для порівняння, США виробляють близько 100 тис. військових дронів на рік за оцінками.

«Не лише кількість — а й різноманітність», — зазначив аналітик RAND Майкл Бонерт (Michael Bohnert). «Напевно, більше, ніж усі країни НАТО разом узяті».

Українські виробники й стартапи дедалі частіше відкривають виробництва в Європі. Skyeton, що робить легкі розвідувальні безпілотники зі здатністю літати понад 24 години, відкрив завод у Словаччині торік і залучив понад €10 млн іноземних інвестицій.

Засновник Skyeton Олександр Степура пояснює: «Виробництво в Європі дає доступ до глобальних і НАТО-ринків, але супроводжується вищими витратами та жорсткішими регуляціями. Українські інженери оновлюють системи швидше, бо працюють ближче до кінцевих користувачів».

Данія виділила 500 млн крон (приблизно $77 млн) на допомогу українським оборонним фірмам для організації виробництва в країні; перший проєкт — виробництво ракетного палива для Fire Point (автора крилатої ракети Flamingo). Fire Point пояснює, що словацький або данський заводи — це страховка від ударів по українських потужностях, а продукція призначена для України до завершення війни.

Консорціум FlyWell об’єднав кілька українських компаній для виробництва дронів у Європі та шукає $50 млн на розширення європейських потужностей і досліджень (зокрема проєктів на водневих елементах живлення). У Фінляндії TSIR створює спільне виробництво з Summa Defence Plc під крилом FlyWell: фінський партнер вже профінансував прототипи трьох моделей, які можна запускати у масове виробництво після полігонних випробувань; пріоритет — постачання в Україну, частина продукції може піти до країн НАТО.

Ефективність і швидкість ітерацій — головна перевага українських розробників. «Інновації, швидкість і доступність часто важливіші, ніж дорога технологія», — каже Степура. І дрони, які роблять «дешевими й експортованими», змінюють доктрину: за словами міністра оборони США Піта Хегсета (Pete Hegseth), посилання на український досвід спонукало США вважати дрони «витратним ресурсом, як кулі», і закликати до «домінування дронів».

Водночас експерти та учасники ринку попереджають про обмеження: українська держава поки не може закуповувати стільки, скільки потрібно для інвестицій у масштабні потужності, тож експорт і співвиробництво за кордоном — шлях для отримання фінансування. «Експорт дав би нам необхідний грошовий потік, який потім можна було б вкладати у покращення дронів для України», — каже іспанський інженер Конрад Ітурбе, який співпрацює з українськими підрозділами.

Політична та етична чутливість теж присутня: у самій Україні ідея заробляти на військових технологіях під час війни сприймається неоднозначно. Проте позиція держави вже змінюється: Володимир Зеленський заявив на Генасамблеї ООН, що «ми готові ділитися тим, що вже довело свою ефективність», а 3 листопада оголосив про плани відкрити офіси для продажу озброєнь у Берліні і Копенгагені, щоб «виробляти і експортувати ті озброєння, які ми можемо дозволити собі продавати, щоб мати більше грошей на внутрішнє виробництво дефіцитних речей».

Зростання індустрії зафіксували й політики: віцепрем’єр Михайло Федоров на вересневій конференції в Львові зазначив, що кількість виробників дронів в Україні зросла з 10 у 2022 році до 500 сьогодні.

Ефект уже відчутний у Європі: країни, що межують з Росією, і великі армії НАТО переглядають підходи до озброєння та розглядають партнерство з українськими виробниками. Деякі проєкти передбачають спільне виробництво перехоплювачів для боротьби зі зграями Shahed-типу, або підписання контрактів на тривале постачання тактичних БПЛА та комплектуючих.

Проблеми й виклики: є вища вартість виробництва у ЄС, регуляторні бар’єри, питання сертифікації та заміна китайських компонентів (що дорожче, але відкриває доступ до ринків НАТО). Українські компанії вважають, що швидкість інновацій і польовий зворотний зв’язок дають їм конкурентну перевагу над європейськими виробниками, які працюють повільніше через бюрократію.

Поки триває війна, українська дрон-індустрія використовує кожну можливість створити виробництва у безпечніших місцях і залучити закордонні інвестиції — задля того, щоб фінансово витримувати конкуренцію з Росією та нарощувати виробництво, потрібне як для фронту, так і для майбутнього експорту.