Український правопис офіційно затвердили як стандарт державної мови — за основу взято редакцію 2019 року

Національна комісія зі стандартів державної мови ухвалила рішення про офіційне закріплення українського правопису як стандарту державної мови, повідомила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

В основі документа — редакція правопису від 2019 року. Рішення ухвалено на виконання постанови Верховної Ради про посилення ролі української мови.

«Вперше єдиний текст правопису закріплено як нормативний орієнтир для держави. Тобто це спільні правила для всіх сфер – від шкіл до судів, від державних рішень до інформаційної політики. Єдина норма забезпечує послідовність і чіткість у публічному просторі», — зазначила Бережна.

Під час підготовки документа врахували понад 1400 пропозицій від громадськості, а також зауваження державних і освітніх установ.

У Нацкомісії повідомили, що робоча група впорядкувала структуру тексту, внесла редакційні й технічні правки та вилучила з ілюстративної частини приклади, пов’язані з державою-агресором. При цьому зміни не зачіпають усталених правил правопису для громадян.

Новий текст набере чинності після того, як уряд ухвалить рішення про втрату чинності постанови Кабінету міністрів від 22 травня 2019 року № 437 «Питання українського правопису». Офіційний текст буде оприлюднений на сайті Комісії.

«Українська мова – основа нашої ідентичності. Посилюючи її, посилюємо і нашу державність», — наголосила міністерка.

Серед інших положень постанови про посилення ролі української мови — оновлення законодавства у мовній сфері, розвиток україномовного аудіовізуального контенту та створення Єдиного глосарія правових термінів.

Головні зміни в правописі

1. Ігорьович, а не Ігорович

Чоловічі особові імена Ігор, Лазар належать до іменників м’якої групи на -р. Відмінюються: Ігор — Ігоря, Ігорю, Лазар — Лазаря, Лазарю. Утворюємо чоловічі імена по батькові: Ігорьович, Лазарьович.

Форма кличного відмінка для імені Олег — Олеже (поряд з Олегу).

Жіночі імена, що закінчуються на губний або м’який приголосний, відмінюємо так: Ізабель — Ізабелі, Жізель — Жізелі, Мішель — Мішелі, Ніколь — Ніколі, Руф — Руфі.

2. Замість Google — гугл

Назви сайтів, мереж, пошукових систем тощо без родового слова пишемо з малої букви (гугл); назви з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (пошукова система «Гугл», енциклопедія «Вікіпедія», мережа «Фейсбук», системи обміну повідомленнями «Вайбер», «Телеграм»); найменування сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндексу).

Зверніть увагу на родовий відмінок назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу.

3. Пів години й пів Європи

Невідмінюваний числівник пів зі значенням ‘половина’ пишемо окремо: пів аркуша, пів відра, пів години, пів літра, пів міста, пів яблука, пів ями; пів Європи, пів Києва, пів України. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: піваркуш, південь, півколо, півострів тощо.

4. Лише проєкт

Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а у звукосполученнях [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: конвеєр, плеєр, круїз, саквояж, феєрверк, ін’єкція, проєкт, проєкція, фоє, єті, Гаїті.

5. Віцепрезидент, віцепрем’єр, вебсайт

Разом пишемо слова з першою іншомовною частиною анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивірус, віцепрем’єр, ексчемпіонка, ексміністр, експрезидент, контрудар, оберпрокурор, унтерофіцер. З власними назвами та абревіатурами частини анти-, екс- пишемо з дефісом: «Анти-Дюринг», екс-Югославія.

Також разом пишемо слова з першими часто вживаними іншомовними компонентами на голосний і приголосний: авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боді- (перед голосним), веб-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле- та ін.: авіарейс, агробізнес, артринок, аудіоальбом, бодибілдинг, вебсторінка, євроремонт, зоосад, попмузика, пресконференція, псевдонаука, фонозапис.

6. Олександр, а не Аляксандр

Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артем, Микола, Олександр, Семен, Віра, Катерина, Світлана; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури: Алесь Адамович, Пятрусь Бровка, Ригор Бородулін та ін.

Російські прізвища на -ой пишемо: Донський, Крутий, Луговський, Полевий, Соловйов-Сєдий, Трубецький, Босий (але Толстой).

7. Священник тепер пишемо з двома н

Подвоєння букв на позначення приголосних маємо у суфіксах -енн-(-ий), -янн-(-ий) прикметників старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, окаянний, священний, спасенний і в суфіксі прикметника божественний, а також у суфіксах похідних від них іменників і прислівників: блаженно, священник та ін., божественно.

Раніше слово священник з двома НН було помилкою.

8. Етер і ефір та Атени і Афіни

Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антологія, антропологія, аптека, астма. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, можлива орфографічна варіантність на зразок: анафема і анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф, міфологія і міт, мітологія, Агатангел і Агафангел, Афіни і Атени, Борисфен і Бористен, Демосфен і Демостен, Марфа і Марта, Фессалія і Тессалія та ін.

У запозиченнях із давньогрецької та латинської мов, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au через ау, можливі орфографічні варіанти: аудиторія і авдиторія, аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна.

9. Гідности, незалежности

Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Білорусь, Русь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Руси.

10. Вживаємо фемінітиви

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка та ін.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо до основ на -ник: верстальниця, набірниця, порадниця та -ень: учениця.

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчиня, плавчиня, продавчиня, на приголосний: майстриня, філологиня; бойкиня, лемкиня.

Суфікс -ес- рідковживаний в українській мові: дияконеса, патронеса, поетеса.

Повна редакція оновленого правопису ТУТ.