В Києві тривають заходи, присвячені 80 роковинам депортації українців з Лемківщини

Понад 700 тисяч українців були виселені зі своїх земель у 1944-1951 роках внаслідок договорів між срср і Республікою Польща. «Взаємний обмін населенням» — став трагедією і для українців із Польщі, а поляків з України. Проте, якщо поляки переселялися на Батьківщину, то для лемків — це означало, фактичне потрапляння у колгоспне рабство на Донбасі, Херсонщині чи Миколаївщині.

«Переселенці» — тавро, яке тягнулося за цими людьми упродовж десятиліть, і рідко коли викликало співчуття чи розуміння. Повномасштабна війна, яка зробила біженцями мільйони українців, змусила по-іншому поглянути на ці події. Тим більше, що чимало тих, хто вдруге втратив рідні домівки.

Щоб вшанувати пам’ять цих людей і показати, що лемківські традиції, говір, пісні живі і передаються з покоління в покоління у Києві зараз тривають низка заходів.

Так, цієї неділі, 8 вересня ГО «Київське товариство «ЛемКиїв» провело першу зустріч із циклу меморіальних заходів, присвячених 80 роковинам депортації українців з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. У церкві святого Василія Великого, що на Вознесенському узвозі, члени товариства «ЛемКиїв» зібралися на Божественну літургію та концерт.

Впродовж свята присутні мали можливість долучатися до вікторини «розтлумач лемківське прислів’я» або «дай аналог українською лемківському діалектному слову», а також донатити на військо, а саме 67 бригаду. Танковий батальйон, Інженерно-саперний взвод, де служить доброволець, внук лемка з Одрехови, позивний «Хриплий» (збір на прилад нічного бачення).

До нащадків депортованих із Закерзоння Глава УГКЦ блаженніший Святослав Шевчук лист, який прочитали після служби. У ньому йшлося, що важливо не забувати про численні жертви цих страшних подій. Також освятили ікону Матері Божої (Лемківської). Мисткиня та іконописець Наталія Гобрій намалювала Матір Божу у вбранні, характерному для цього регіону.

«Ми мріємо про музей лемківської культури, у якому ця ікона буде частиною колекції, а допоки це наш оберіг, наша покровителька, яка буде надихати на нові здобутки», — розповіла представниця ГО «Київське товариство «ЛемКиїв» Катерина Чаплик.

Родина її чоловіка у 40-х роках минулого століття була виселена на Донеччину. Ціле село, 300 родин опинилися в районі Бахмута, і нащадки цих людей знову залишилися без дому.

Розпорошені по світах лемки докладають чимало зусиль, щоб зберегти самобутність свого фольклору, мову і традиції. У залах церкви Василія Великого організували виставку витинанок, вишивок, писанок стародавнього одягу із приватних колекцій.

Традиції лемків живі. Є майстрині, які зберігають і передають свої вміння. Зокрема 15 вересня у Києві у музеї Михайла Грушевського (вул. Паньківська, 9) майстрині з Тернополя Галина Дудар та Таня Семенець проведуть майстер-класи з витинанки та лемківської писанки для дітей та дорослих. А також буде виставка «В моїм серці Лемковина».

Тема Лемківщини, збереження історичної пам’яті буде центральною під час проведення Міжнародної науково-практичної конференції «Українсько-польське пограниччя: історія, пам’ять, мовно-культурна спадщина та сучасні виклики», що відбудеться 10 вересня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Участь у ній онлайн братимуть науковці з різних країн світу.