В ЄС мають недосконале рішення по репараційному кредиту для України — FT

Про це йдеться в колонці європейського економічного оглядача «Financial Times» Мартіна Сандбу.

Сандбу нагадав, що Єврокомісія офіційно презентувала свою пропозицію щодо репараційного кредиту. Ця пропозиція одразу зіткнулася з опором, зокрема з боку Бельгії, де зосереджена більшість заморожених російських резервів у депозитарії Euroclear.

Оглядач зазначає, що опублікований текст є складним юридичним документом, який намагається вирішити дві основні суперечності: надати гроші Україні без прямих витрат для держав-членів та ухвалити рішення без необхідної нині одностайності. Сандбу вважає, що «результат складний, але може спрацювати».

Пропоноване Євросоюзом рішення являє собою багатоетапний фінансово-правовий механізм, що умовно складається з трьох частин.

По-перше, ЄС надає Україні кредит, який вона зобов’язана повернути лише тоді і якщо Росія сама виплатить репарації. По-друге, Євросоюз залучає необхідні кошти, змушуючи фінансові установи дешево позичити накопичені ними гроші, які Москва не має права вивести через санкції. По-третє, європейське законодавство змінюють таким чином, щоб виключити ризик зняття санкцій або можливість Російської Федерації повернути свої кошти у майбутньому.

Сандбу критикує офіційну позицію Єврокомісії про те, що здатність Євросоюзу надавати додаткове фінансування Україні наразі обмежена і мобілізація значних додаткових ресурсів державами-членами буде «значним економічним викликом». Оглядач вважає це твердження неправдивим, оскільки репараційний кредит, навіть якщо його ухвалять, становитиме менш як 1% річного ВВП Євросоюзу.

Незважаючи на можливу ефективність плану, автор називає ключові недоліки.

Головний з них — європейські платники податків фактично завжди будуть забезпечувати позику. При цьому Росія не сплачує напряму, оскільки активи її Центробанку не використовуються, а лише примусово позичаються банками із нульовою маржею.

Другим ризиком є те, що нові закони дозволять блокувати російські резерви безстроково, обходячи вимогу одностайності країн для продовження санкцій. Таке агресивне обмеження права вето, зокрема Угорщини, може бути оскаржене в суді. Оглядач також зауважує, що Бельгія частково права у своїх запереченнях, стверджуючи, що фінансове навантаження не повинно лягати лише на її банки. Проте, пропозиції прем’єра та міністра закордонних справ Бельгії про те, що Росія не повинна повністю компенсувати збитки Україні, підривають ідею репарацій загалом.

Сандбу зауважив, що пропозиція Євросоюзу не ідеальна, але може спрацювати та швидко надати кошти Україні. Він додав, що до механізму мають долучитися й інші країни з заблокованими російськими резервами (Велика Британія, Японія, Канада, Швейцарія), хоча США, ймовірно, не підуть на співпрацю.

Оглядач вважає, що ЄС міг би знайти краще рішення, застосувавши так званий «підхід поганого банку». Це передбачає:

• Виділення всіх активів і зобов’язань, пов’язаних з російськими резервами, у окремі юридичні структури.
• Примушення банків продати їх консорціуму охочих урядів ЄС.
• Об’єднання цих структур у «банк», що тримає лише російські депозити та пов’язану з ними готівку.
• Розміщення цієї нової структури в юрисдикції, менш чутливій, ніж Бельгія.

Сандбу підкреслив, що Європейський центральний банк (ЄЦБ) має право здійснити такий крок, адже російські активи становлять ризик для фінансової стабільності ЄС. Тоді репараційний кредит могла б надавати нова структура, не залучаючи бюджет ЄС. Навіть прем’єр Бельгії визнав, що був би радий, якби хтось «зняв це з Euroclear».