Верховний Суд підтвердив вирок чоловіку, який утримував дружину в квартирі та катував її через намір розлучитися

Відповідне рішення Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалив 20 травня 2026 року у справі 344/15512/21.

Про це пише Судово-юридична газета.

Як розгорталися події

Суди встановили, що чоловік прийшов до квартири дружини після того, як вона повідомила про намір розірвати шлюб.

Перебуваючи в помешканні, він заблокував вхідні двері меблями та не дозволяв жінці залишити квартиру. За даними слідства, потерпіла перебувала під його контролем близько двох годин.

У цей час обвинувачений, намагаючись змусити дружину відмовитися від розлучення та продовжити спільне життя, завдавав собі порізів ножем, а також бив і різав потерпілу.

Унаслідок нападу жінка отримала перелом носової кістки, різані рани, численні синці, садна та інші тілесні ушкодження, що підтвердили медичні документи та судово-медична експертиза.

Позиція захисту

У касаційній скарзі адвокати наполягали, що дії засудженого не містять ознак катування чи незаконного позбавлення волі.

На думку сторони захисту, інцидент слід було кваліфікувати лише як умисне легке тілесне ушкодження.

Висновки Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з доводами захисту та наголосив, що вина чоловіка була доведена поза розумним сумнівом на підставі показань потерпілої та свідків, медичних документів, висновків експертів і результатів огляду місця події.

Суд зазначив, що чоловік не лише завдавав потерпілій численних ударів і порізів, а й тривалий час утримував її проти волі, спричиняючи фізичні та моральні страждання з конкретною метою — змусити відмовитися від розлучення.

У рішенні підкреслюється, що насильство супроводжувалося психологічним тиском, позбавленням свободи та страхом за власне життя. Саме ці обставини дали підстави кваліфікувати дії засудженого як катування, а не лише спричинення тілесних ушкоджень.

Що ще зазначив суд

Окремо Верховний Суд розглянув аргументи захисту щодо нібито недопустимості частини доказів через процесуальні неточності.

Судді наголосили, що формальні помилки в назві слідчої дії самі по собі не роблять отримані докази недопустимими, якщо сама процедура проведена відповідно до вимог закону.

У підсумку Верховний Суд залишив вирок без змін і відмовив у задоволенні касаційної скарги.

Суд також підкреслив, що утримання людини проти її волі та заподіяння фізичних і психологічних страждань з метою примусити до певної поведінки утворюють склад злочину, передбаченого статтями про катування та незаконне позбавлення волі.