Categories: Без рубрики

Виповнилося 100 років з дня смерті Варвари Ханенко: біографія засновниці одного з найвідоміших музеїв столиці

Варвара Ханенко — дочка відомого цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка.

7 травня виповнилося 100 років з дня смерті Варвари Ханенко — засновниці Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві. Прес-служба закладу публікує уривок біографії Ханенко з книги «Це також зробила вона», («Видавництво», 2018 р.).

Ханенко була дочкою відомого українського магната Миколи Терещенка.

Я померла в Києві 7 травня 1922 року. Я — Варвара Ханенко, донька «цукрового короля». Моєму батькові Николі Терещенку належали величезні плантації буряку й десятки заводів із виробництва цукру. Батько щедро ділився з людьми: будував лікарні, сиротинці, університети, церкви, музеї. «Прагнення до громадської користі» — гасло на нашому родинному гербі. Я народилася й виросла в Глухові. Любила книжки, читала й писала французькою. Мама Пелагея дбала про любов і порозуміння у великій родині” — йдеться в дописі.

Зі своїм чоловіком Ханенко побралася у віці 21 року.

У липні 1874 року я одружилася з Богданом Ханенком. Мені був двадцять один рік. Наша зустріч стала визначальною. Богдан підкорив розумом і жагучим інтересом до мистецтва. Його мрія про власну колекцію запалила мене. Медовий місяць ми провели в Італії, де купили перші картини для майбутнього зібрання. Які ми були щасливі! Колекція росла з року в рік. Живопис, скульптура, порцеляна, гобелени. Давні ікони. Я відчувала серцем глибоку й щиру віру, якою вони дихали. А ще я дуже любила італійську майоліку — розписну глазуровану кераміку. І українське народне мистецтво” — вказано в біографії.

Богдан Ханенко тривалий час хворів, тому родині доводилося значний час витрачати на лікування.

Радощі мінилися тривогами. Богдан нездужав: легені, горло. З кожним нападом хвороби ми полишали справи та їхали до моря. А щойно легшало, нас знову охоплював азарт: шукати скарби! Подорожі, аукціони, галереї, щасливі знахідки, неймовірні історії, люди, гроші. І новий дорогоцінний твір вирушав до Києва. Життя вирувало. Люди при наших маєтках потребували турботи. Десь потрібна церква, десь — двокласне училище чи пологовий будинок. Я брала це на себе. У селі Могильному на Поділлі влаштувала любительський театр, в Оленівці на Київщині — школу-майстерню народних ремесел. Я хотіла показати всьому світу самобутнє українське мистецтво! Вироби наших майстринь отримували медалі на виставках, я відкрила крамницю в Лондоні. Але велика війна в Європі перекреслила плани…” — вказано в біографії.

Богдан Ханенко помер, коли його дружині було 64 — навесні 1917 року.

Я мала встигнути зробити найважливіше — заснувати в Києві музей світового мистецтва. У місті ставало дедалі неспокійніше. На початку 1918 року прийшли більшовики, почалися розстріли й грабежі. Було страшно. Як захистити цей прекрасний дім, тисячі безцінних творів? Німці, які підтримували гетьмана Скоропадського, запропонували забрати колекцію і безпечно виїхати в Німеччину, давали окремий потяг. Але ні. Музей мав постати тут, у Києві. Змагаючи страх і сумніви, я прийняла рішення. У грудні 1918 року надіслала в Українську академію наук лист про передання колекції та будинку. Якщо хтось і зможе вберегти скарби — то це люди науки“.

Вже за місяць Київ опинився під владою більшовиків.

Невдовзі видали декрет: у найкоротший термін відкрити в домі музей. Я запросила Георгія Лукомського, знаного мистецтвознавця. Ми разом упорядкували експонати в залах, розмістили підписи. У травні музей прийняв перших відвідувачів — солдатів і робітників. Більшовицька влада воліла, щоб я, «колишня власниця», покинула дім. На щастя, за мене заступилися професори академії, зрештою мені дозволили жити в кімнаті на горішньому поверсі. Але заходити в зали музею я не мала права. Це було боляче — не бачити улюблених творів. У ті останні важкі роки мій дух і сили підтримували близькі люди: сестра Марія і наші з Богданом вірні слуги — Григорій, Франц, Дуняша. Я померла вдома в Києві 7 травня 1922 року. Знесилена, але спокійна: по мені залишився музей” — йдеться в уривку.

Нагадаємо, перед війною Музей Ханенків отримав ділянку для створення Міжнародного мистецього простору.

Фото: Фейсбук

Recent Posts

Море крові та трупів. На Netflix вийшов 5-й і фінальний сезон психологічного трилеру про маніяка “Ти” — що варто знати

Стримінговий гігант Netflix випустив п’ятий і фінальний сезон популярного психологічного трилера «Ти» (You). Прем’єра відбулася…

9 години ago

Частка загиблих в бою в українській армії нижча за російську, — Зеленський в інтерв’ю Шапіру

В українській армії зараз близько 800 або 600 тис. добровольців, кожен випадок мобілізації перевіряється окремо…

10 години ago

З окупації повернули 21-річного хлопця, який опинився під загрозою примусового призову до армії РФ

Хлопця на ТОТ росіяни намагалися мобілізувати, але його вдалося евакуювати на підконтрольну Україні територію.

10 години ago

Шмигаль зустрівся з прем’єр-міністеркою Ліхтенштейну Бріґітте Гаас

Ліхтенштейн виділив 8 млн швейцарських франків на підтримку швидкого відновлення й 800 тис. — на…

10 години ago

Генсек НАТО Рютте закликатиме США не змушувати Україну прийняти мирну угоду проти її волі

Рютте також підкреслить, що примусове прийняття угоди, вигідної для Москви, не лише підриває суверенітет України,…

10 години ago

Якщо ми хочемо запобігти новим звірствам путіна, ми повинні мати довгострокові гарантії безпеки для України — Джонсон

Путін без розбору вбиває все більше українських цивільних, вбив і поранив 100 людей у Києві,…

10 години ago