Якщо Україна впаде — НАТО мертве. Коментар головного редактора BILD Роберта Шнайдера

Таку думку висловив головний редактор BILD Роберт Шнайдер, наводимо повний переклад колонки.

Менш ніж рік тому тодішній президент США Джо Байден під час святкування 75-річчя НАТО назвав Альянс «найбільшим і найефективнішим оборонним союзом в історії світу».

Це не було перебільшенням, адже Альянс після двох світових воєн приніс своїм членам понад три чверті століття миру і свободи, а також зрештою поставив на коліна великого супротивника — Східний блок під проводом Радянського Союзу.

Втім, дев’ять місяців тому Байден також сказав: «Росія не переможе. Україна переможе».

Фрази, що нині звучать, наче з далекого минулого. Адже наступник Байдена Дональд Трамп нині робить усе для того, щоб усе стало навпаки — щоб агресор Путін вийшов переможцем, а Україна — переможеною у першій великій війні в Європі після 1945 року.

Відомі на сьогодні деталі «мирного плану» Трампа не залишають іншого висновку. З погляду Києва, це не що інше, як нав’язаний мир — саме той, якого Захід клявся ніколи не допустити.

Усвідомлює він це чи ні: якщо Україна впаде — НАТО мертве.

Адже основою Альянсу є зобов’язання про взаємну оборону, закріплене в статті 5 Північноатлантичного договору. Воно означає: будь-який напад на одного члена є нападом на всіх. Простими словами — один за всіх і всі за одного. Статтею 5, до речі, скористались лише один раз — після терактів Усами бен Ладена 11 вересня 2001 року проти США. Тоді НАТО успішно пройшло випробування.

Нині ж ситуація має інакший вигляд: принцип «один за всіх і всі за одного» несумісний із тим, що Трамп майже не бере до уваги безпекові інтереси своїх союзників у Європі, які ручалися за існування незалежної й демократичної України.

Навпаки — президент чітко дає зрозуміти, що США не братимуть участі ні в контролі за перемир’ям, ні у відбудові України. Ясніше розірвати трансатлантичну єдність просто неможливо.

Але питання, що випливають із цього розвитку подій, є ще глибшими: як у майбутньому гарантувати безпеку Заходу?

Хто сьогодні справді вірить, що США в майбутньому застосують усю свою військову потугу, щоб відбити напад Путіна, скажімо, на одну з країн Балтії, які є членами НАТО? І чи відправили б ми тоді німецьких солдатів на війну проти Путіна? Як би вирішили Париж, Мадрид чи Рим?

Успіх НАТО, до якого Німеччина приєдналася рівно 70 років тому, завжди базувався на абсолютній вірогідності стримування — перш за все завдяки наддержаві США.

Для мене це означає: нам потрібен європейський оборонний союз, який за потреби зможе обійтися без США. Путін та будь-який інший агресор повинні знати: хто зачепить Таллінн, матиме справу з Варшавою, Берліном, Лондоном, Парижем, Римом і Мадридом. Інакше наше століття миру закінчиться — рано чи пізно.

У кінці цього похмурого і небезпечного тижня все ж є промінь надії: президент США Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський ведуть мирну бесіду — віч-на-віч, сидячи в кріслах у Соборі Святого Петра. Чи допоможе Папа Франциск, навіть у смертному віці, хоч трохи наблизити світ до миру?
Путіна в Римі не було — інакше його могли б заарештувати ще в аеропорту за воєнні злочини.

Там, де є Путін, миру немає.