У зв’язку з цим Європейська комісія розпочала консультації з державами-членами ЄС щодо підготовки нового масштабного документа про стратегію безпеки.
Попередньо планується, що його представлять до червня цього року. Очікується, що документ визначить ключові напрями розвитку оборонної політики Євросоюзу в найближчі роки, а також може закласти основу для суттєвого посилення координації військових рішень на рівні всього блоку.
Обговорення нової стратегії відбувається на тлі зростаючого усвідомлення того, що традиційна система оборонної співпраці в Європі потребує змін. Довгий час ключові військові рішення залишалися переважно у сфері відповідальності національних урядів, тоді як ЄС виконував радше координаційну та політичну роль.
Однак нинішні геополітичні умови змушують європейські інституції розглядати можливість більш глибокої інтеграції оборонної політики. За даними аналітиків, амбітніша версія майбутньої стратегії може передбачати передачу частини військових рішень на рівень Європейського Союзу. Це означало б більшу централізацію оборонного планування, спільні закупівлі озброєння та посилення координації між арміями держав-членів.
Водночас експерти наголошують, що подібні зміни можуть викликати дискусії всередині блоку. Оборона традиційно залишається однією з найчутливіших сфер національного суверенітету, і не всі країни готові передавати частину своїх повноважень європейським інституціям.
Деякі спостерігачі звертають увагу на те, що Європейський Союз уже має значну кількість стратегічних документів у сфері безпеки. За оцінками видання Euractiv, однією з характерних рис політики ЄС є схильність створювати нові плани, не завжди забезпечуючи повну реалізацію попередніх.
Тому майбутня стратегія може стати тестом для європейських інституцій: чи зможуть вони перейти від декларацій до практичних кроків у сфері оборони. Серед ключових питань — фінансування оборонних програм, координація військових закупівель та розвиток спільної оборонної промисловості.
Прискорене переозброєння Європи
Попри дискусії щодо стратегічних документів, фактичне переозброєння Європи вже відбувається швидкими темпами. Після початку повномасштабної війни Росії проти України більшість європейських країн різко збільшили оборонні бюджети, а попит на військову техніку та боєприпаси значно зріс.
Ця тенденція, за прогнозами експертів, збережеться і надалі. Про це свідчать і фінансові очікування оборонних компаній. Зокрема, німецький концерн Rheinmetall, один із найбільших виробників озброєння в Європі, прогнозує приблизно 45-відсоткове зростання продажів у поточному році. Такі показники відображають стрімке збільшення замовлень з боку урядів європейських держав.
Розширення виробництва озброєнь відбувається як для поповнення власних арсеналів, так і для підтримки союзників, передусім України. Європейські країни активно інвестують у виробництво боєприпасів, систем протиповітряної оборони, бронетехніки та іншого військового обладнання.
Нові безпекові виклики
Серед факторів, що впливають на переоцінку оборонної політики Європи, — зростання ракетних можливостей Ірану. Аналітики зазначають, що дальність деяких іранських балістичних ракет потенційно дозволяє їм досягати території найпівденніших держав Європейського Союзу.
Це змушує країни ЄС приділяти більше уваги розвитку систем протиракетної та протиповітряної оборони. Особливо актуальним це питання є для держав Південної Європи, які географічно розташовані ближче до Близького Сходу.
Стратегічний момент для ЄС
Нинішній етап може стати переломним для оборонної політики Європейського Союзу. Зростання геополітичної напруженості, війна на континенті та нові ракетні загрози змушують країни ЄС переглядати свою роль у системі колективної безпеки.
Нова стратегія безпеки, яку планує представити Європейська комісія, має визначити, чи зможе Європа перейти до більш скоординованої та ефективної оборонної політики. Від її змісту залежатиме, наскільки глибокою буде інтеграція у сфері оборони та чи стане Європейський Союз більш самостійним гравцем у питаннях безпеки на глобальній арені.