Європі потрібні ще 300 000 військовослужбовців та 250 млрд євро щороку, шоб притистояти російській агресії — Bruegel

Про це йдеться у спільній публікації  Bruegel з Кільським інститутом світової економіки.

Оцінка російської загрози

Для російської армії війна в Україні виявилася вкрай витратною. Однак завдяки масштабній мобілізації суспільства та промисловості, здійсненій Кремлем, російські збройні сили нині значно чисельніші, досвідченіші та краще оснащені, ніж у 2022 році, коли вони розпочали вторгнення. Російська армія та генеральний штаб здобули неоціненний бойовий досвід, якого не має жодна інша армія, за винятком української.

Наприкінці 2024 року чисельність російських військ в Україні становила приблизно 700 000 осіб — значно більше, ніж у вторгненні 2022 року. Виробництво російської військової техніки було різко збільшено (Wolff et al, 2024). Лише у 2024 році Росія виробила та відремонтувала приблизно 1 550 танків, 5 700 бронемашин і 450 артилерійських систем усіх типів. Також було розгорнуто 1 800 далекобійних баражуючих боєприпасів Lancet. Порівняно з 2022 роком це означає зростання виробництва танків на 220%, бронетехніки й артилерії — на 150%, а далекобійних баражуючих боєприпасів — на 435%.

Більшість цієї техніки — модернізовані радянські зразки, проте виробництво в Росії триватиме, хоча й повільнішими темпами, коли радянські запаси буде вичерпано. Це скорочення буде менш помітним, якщо відбудеться вже після завершення бойових дій в Україні. Крім того, Росія значно просунулася у виробництві дронів, які раніше здебільшого закуповувала в Ірану.

Таким чином, російський напад на країну Європейського Союзу цілком можливий. Оцінки НАТО, Німеччини, Польщі, Данії та країн Балтії вказують на те, що Росія може бути готова до атаки протягом трьох-десяти років. Однак напад може статися й раніше, оскільки чергові великомасштабні військові навчання «Запад» заплановані в Білорусі на літо 2025 року. Вони мають продемонструвати здатність Росії проводити масштабні військові маневри навіть під час активної війни.

Потреби Європи

Першочергове завдання Європи — продовжувати підтримувати Україну, адже саме українська армія, що має унікальний бойовий досвід, наразі є найефективнішим стримуючим фактором проти можливого російського нападу на ЄС. Якщо Україна визнає неприйнятною потенційну угоду між США та Росією щодо завершення війни — наприклад, через недовіру до гарантій Путіна — Європа цілком здатна надати додаткове озброєння, щоб зберегти боєздатність українських сил на нинішньому рівні.

Україна та ЄС покладаються на критично важливі американські стратегічні ресурси, зокрема розвіддані та супутниковий зв’язок. Замінити їх у короткостроковій перспективі буде складно, але за необхідності можливо знайти альтернативи.

З макроекономічної точки зору, Європа має достатні ресурси, щоб повністю замінити США у військовій підтримці України. З лютого 2022 року США надали Україні військової допомоги на суму €64 млрд, тоді як Європа, включно з Великою Британією, — €62 млрд. У 2024 році частка США у військовій допомозі склала €20 млрд із загального обсягу €42 млрд. Отже, щоб компенсувати відсутність США, ЄС довелося б виділити додаткові 0,12% свого ВВП — сума цілком підйомна. Однак важливішим є питання: чи зможе Європа зробити це без доступу до американського військово-промислового комплексу?

Потенційні виклики

Значно складніший сценарій — це гіпотетична мирна угода, яку Україна змушена буде прийняти. У такому разі Росія, швидше за все, продовжить нарощувати свою армію, створюючи серйозну військову загрозу для всього ЄС у короткі терміни. ЄС разом із союзниками, зокрема Великою Британією та Норвегією, доведеться негайно й масштабно пришвидшити власне військове зміцнення.

Питання необхідних потужностей для забезпечення миру в Україні певною мірою є вторинним. Деякі оцінки вказують, що Україні знадобилося б близько 150 000 європейських військових для ефективного стримування Росії. При цьому ці війська мають бути готовими до швидкого розгортання в будь-якій точці, де Росія може вирішити атакувати ЄС.

За нинішніми оцінками військових стратегів НАТО (RAND, 2024), у разі російського нападу на країну-члена Альянсу США швидко направлять додатково до 200 000 військових, які приєднаються до 100 000 американських військових, вже дислокованих у Європі.

Таким чином, реалістичною оцінкою європейських потреб буде збільшення військових сил, еквівалентне бойовій потужності 300 000 американських солдатів, з акцентом на механізовані та бронетанкові частини для заміни важких підрозділів армії США. Це означає необхідність формування приблизно 50 нових європейських бригад.

Військова координація

Бойова міць 300 000 американських військових суттєво перевищує еквівалентну кількість європейських військових, розподілених між 29 національними арміями. Американські війська діють великими, згуртованими корпусними підрозділами під єдиним командуванням, яке має більш жорстку координацію, ніж навіть спільне командування НАТО. Крім того, американські війська підтримуються всією потужністю стратегічних ресурсів США, включаючи стратегічну авіацію та космічні засоби, яких бракує європейським збройним силам.

На сьогодні в Європі, включно з Великою Британією, налічується 1,47 мільйона військовослужбовців (SIPRI, 2024). Однак їхня ефективність обмежується відсутністю єдиного командування. НАТО працює на основі того, що Верховним головнокомандувачем об’єднаних збройних сил у Європі є високопоставлений американський генерал, що можливе лише за умови лідерства США та надання ними стратегічних ресурсів.

Таким чином, перед Європою стоїть вибір:

1. Значне збільшення чисельності військ більш ніж на 300 000 осіб, щоб компенсувати розрізненість національних армій.
2. Швидке посилення військової координації для ефективного використання наявних ресурсів.

Невдача у координації призведе до значно вищих витрат, і окремі зусилля країн, ймовірно, не будуть достатніми для стримування російської армії. Водночас, колективна оборона створює ризики моральної небезпеки, а проблеми координації потребують надійних рішень.

Оснащення та виробництво

Швидке нарощування таких потужностей вимагає надзвичайних зусиль, але досвід показує, що ринкові економіки здатні на це. Наприклад, за канцлера Шмідта (1974-1982) Західна Німеччина оперативно модернізувала Бундесвер у відповідь на загрозу механізованих сил СРСР.

Беручи за орієнтир III корпус армії США, для надійного стримування Росії – наприклад, для запобігання швидкому прориву в Балтії – Європі потрібно щонайменше 1 400 танків, 2 000 бойових машин піхоти та 700 артилерійських установок (155-мм гаубиць і реактивних систем залпового вогню). Це більше, ніж наявні сухопутні війська Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії разом узяті.

Забезпечення цих сил достатньою кількістю боєприпасів є критично важливим. Наприклад, для 90 днів інтенсивних боїв необхідно щонайменше мільйон 155-мм снарядів.

Європа також повинна збільшити авіаційні, транспортні, ракетні та розвідувальні спроможності, а також масштабувати виробництво дронів до рівня не менше 2 000 далекобійних баражуючих боєприпасів на рік. Крім того, потрібно залучити та підготувати 300 000 нових військових.

Збільшення військового виробництва

Щоб досягти цих показників, виробничі потужності Європи мають значно зрости. Сьогодні витрати на військове обладнання становлять приблизно 0,7% ВВП, але цей показник потрібно суттєво підняти.

Приклади зростання витрат на оборону:

• Польща спрямувала 70% додаткового військового бюджету на закупівлю техніки.
• Німеччина використала спеціальний фонд Sondervermögen виключно для придбання озброєнь.

Проте частину зростання витрат необхідно направити на набір і навчання військових.

Ефективні закупівлі та зниження витрат

Європейські спільні закупівлі мають стати основою оборонного виробництва, що дозволить значно скоротити витрати.

Як знизити витрати:

• Масові замовлення на 1 400 танків, 2 000 БМП і 700 артсистем коштуватимуть дешевше, ніж окремі національні закупівлі.
• Аналогічний підхід можливий для дронів – наприклад, замовлення Німеччини на 6 000 дронів для України є гарним прикладом.
• Ініціатива “Європейський повітряний щит” (European Sky Shield Initiative) допоможе збільшити виробництво дронів і ракет.

Європі необхідно також забезпечити конкуренцію між виробниками для отримання великих контрактів і уникнути надмірного державного втручання у компанії. Запасні промислові потужності, наприклад, в автомобільній індустрії, свідчать, що додатковий попит може бути швидко задоволений.

Витрати Європи на оборону доведеться суттєво збільшити з нинішнього рівня приблизно 2% ВВП. Попередні оцінки вказують на необхідність збільшення оборонного бюджету приблизно на €250 мільярдів на рік (або близько 3,5% ВВП) у короткостроковій перспективі, хоча точний розрахунок є складним.

Вплив масштабних замовлень:

• Збільшення замовлень має зробити виробничі процеси ефективнішими та знизити вартість одиниці продукції.
• Однак швидке зростання попиту тимчасово підвищить ціни.
• У довгостроковій перспективі вартість за одиницю зменшиться, коли масштаби виробництва зростуть.

Наприклад, з лютого 2022 року Німеччина замовила 105 танків Leopard II за ціною €28 мільйонів за одиницю. За такою ж ціною замовлення 1 400 танків коштувало б €40 мільярдів, але насправді ціна за одиницю повинна суттєво знизитися.

Макроекономічний ефект

З макроекономічної точки зору, фінансування зростання оборонного бюджету за рахунок боргу може стимулювати європейську економіку в період зниження зовнішнього попиту через можливу торговельну війну (Ilzetzki, 2025; Ramey, 2011). Однак це також може спричинити зростання прибутковості облігацій та інфляції.

Ilzetzki (2025) стверджує, що оборонні витрати можуть позитивно вплинути на довгострокове зростання завдяки інноваціям, але поки що відсутні точні оцінки таких ефектів.

Особливо для країн східного флангу, які найбільше піддаються загрозі з боку Росії та мають значні прогалини у базових компонентах стримування, значне збільшення військових витрат є політично реалістичним.

Розподіл фінансування

• €250 мільярдів щорічно можуть бути порівну поділені між фінансуванням на рівні ЄС та національним бюджетом.
• Це дозволить одночасно забезпечити спільні закупівлі та нарощувати національні військові витрати.
• Для боротьби з “моральним ризиком” країни, які витрачатимуть менше на національну оборону, отримуватимуть менше фінансування з єдиного бюджету.

Джерела фінансування

У короткостроковій перспективі такі витрати варто фінансувати через боргові механізми з політичних та економічних причин. Проте у довгостроковій перспективі фінансування доведеться забезпечити на постійній основі.

Можливий підхід:

• €125 мільярдів щорічно залучаються на рівні ЄС протягом наступних 5 років.
• Країни-члени ЄС поступово збільшують свою частку витрат, яка не покриватиметься борговим фінансуванням.

Ключова роль Німеччини

Лідерство Німеччини буде критично важливим. Німеччина має самостійно забезпечити щонайменше половину з €125 мільярдів, що означає збільшення її річних оборонних витрат:

• З €80 мільярдів до €140 мільярдів (близько 3,5% ВВП),
• Додаткове фінансування через спільний бюджет ЄС.

Зараз можливості Бундесверу значно відстають від необхідних стандартів та зобов’язань перед союзниками:

• У 2022 році Берлін пообіцяв надати НАТО дві дивізії (приблизно 40 000 військових) до 2025-2027 років, але виконання цього плану йде з великими затримками.
• Німеччина має наростити армію на додаткові 100 000 військових, щоб виконати свої зобов’язання з огляду на її розміри та економічний потенціал.