Жінка вже 7 років проживає у Монако, адже вийшла заміж за резидента князівства.
Про це йшлося в ефірі програми “Кольори серця” на радіо “Київ FM”.
За словами Зої, на південь Франції вона переїхала через кохання, бо вийшла заміж за резидента Монако.
“У чоловіка тут власний бізнес пов’язаний з виробництвом. Він не може облишити його чи перенести. Тобто, для нього не варіант переїхати в Україну чи загалом в якусь іншу країну”, – пояснила жінка.
Вона каже, що звикати до життя в новій країні було легко, бо до переїзду багато мандрувала. Працюючи у ювелірній компанії об’їздила пів світу. І вже тоді розуміла, наскільки прекрасна і прогресивна Україна.
“Дуже часто я ловила себе на думці , наскільки класно в Києві. Які в нас є концептуальні бренди круті, які маємо концептуальні кафе, які в нас найкрутіші спеціалісти в сфері маркетингу і так далі. Мені здається, що Європі потрібно ще наздогнати українських спеціалістів та українські ідеї. Та й загалом, багато що наздогнати. Оскільки Європа, насправді, дуже така старенька та бюрократична, в них зараз все так, як і сто років тому. Вони дуже повільно рухаються”, – пояснила Зоя.
Вона зізналася, що з часом все ж влилася в цей розмірений і повільний темп життя.
“Я суджу навіть по компанії мого чоловіка, яку заснував ще його тато в сімдесятих роках минулого століття. Так от, з тих пір майже нічого й не змінилось. Я приїхала й одразу мала тисячу ідей що і як можна зробити, одразу запропонувала зробити ребрендинг. Вже навіть найкращі спеціалісти зробили новий логотип та й загалом багато усього. Минуло вже сім років, а з тих пір взагалі нічого не змінилось. І я зрозуміла, що якщо хочу лишатись заміжньою і мати свою сім’ю, то просто потрібно не заморочуватися в плані бізнесу з чоловіком і лишити це в спокої. Це просто приклад того, що тут все влаштовано таким чином. Перший час в мене булла серйозна депресія через це. Я не розуміла як взагалі можна так жити, що це таке і чому все так повільно”, – згадує Зоя.
Проте від 24 лютого 2022 року життя Зої Версачі змінилося кардинально.
“У мене в будинку з 1-го березня мешкає сім людей. Також ще дві сім’ї моїх друзів мешкають по сусідству в моїх приятелів. Тобто, ми організували й надали житло. Наше життя змінилось”, – каже жінка.
Вона пояснила, що у своєму домі прихистила рідних – маму, тітку з чоловіком, двоюрідну сестру та подружку із дітьми. Та в Києві у Зої лишилася рідна сестра, яка зараз активно займається волонтерством.
“Першими приїхали моя подруга з двома дітьми. Вони їхали автівкою чотири дні. Моя мама з родичами перший тиждень були в Києві. Ховались в бомбосховищах, ванних, гаражах і тому подібному. Це взагалі було дуже страшно. Я постійно просила щоб вони приїхали. Мама бігала й допомагала армії, а сестра досі волонтерить в Україні. Вона не погодилась виїхати”, – розповіла Зоя.
Вона каже, що отримати тимчасовий прилисток у Монако на жаль можуть не всі охочі. Князівство приймає лише тих українців, які їдуть на запрошення резидентів .
“У Франції приймали із закордонними паспортами й без них. Приймали всіх, закликали приїздити, а там документацію б налагодили. А от щоб зареєструватись в Монако й отримати допомогу, ти мав приїхати конкретно до когось. Тобто, Монако відкрите до українців, але для отримання тимчасового захисту недостатньо лиш того, що ти з України. Ти маєш приїхати до когось і прописатись в резидента”, – додала жінка.
Зоя каже, що у складний для її батьківщини момент її активно підтримав чоловік. А підтримка була потрібна подвійна, адже жінка перебувала на восьмому місяці вагітності. Та попри це, активно включилася у волонтерство.
“Спершу я постила клич про допомогу в спільнотах резидентів Монако. І надходило сотні-сотні повідомлень: голосових і звичайних, на телефон і в соціальні мережі, куди завгодно. Я не встигала відповідати. Я цілими днями сиділа й відповідала на повідомлення. Я взагалі не очікувала, що монакське суспільство так зреагує. Тому, що французи та жителі Монако вони всі такі пасивні. Вони переймаються, але тримають все в собі. А тут вияв активної позиції. Це було дуже приємно”, – пояснила Зоя.
Вона каже, що організувати збір та відправку допомоги було не складно. Адже і до війни в Україні займалася благодійністю. Зокрема, у Монако вона збирала одяг та речі, які передавала малозабезпеченим родинам на батьківщині. Тож контакти і логістичні ланцюжки уже були налагоджені.
“Я з цими людьми давно співпрацюю і ми передавали дуже багато речей для сімей, які потребують. Спершу я дізналась чи їздять вони до України й чи можуть передати якусь допомогу. Вони відповіли, що постійно їздять і без зупинок. І я кажу: «Ну все, тоді я збираю». І чисто від себе кинула клич щоб зносили все, що можуть собі уявити”, – пояснила Зоя.
Вже за тиждень процес став більш організованим та системним, допомогу Зоя збирала уже за конкретними запитами.
“Є така організація «Українці в Ніцці» і вони також «поставили все на рейки». Тобто, в них були запити, листи, списки що куди і кому потрібно. В плані медикаментів, одягу, форми і так далі”, – каже жінка.
Вона зауважила, що у цей же час у Монако українки організували гуманітарний центр, куди місцеві могли принести допомогу на власний розсуд. Завданням Зої та її колег було розсортувати усе.
Також дуже багато мешканців Монако пропонували і передавали гроші. Зоя пригадує, найменший донат був, який вона отримала – у 200 євро. Але це українку не дивувало. А от що справді вразило – росіяни, які живуть в князівстві.
“От дуже сильно допомагали росіяни. В мене навіть з’явились нові друзі, так би мовити. У мене є дівчинка одна, яка придбала й привезла все, що я просила. Вона купила все зі списку й передала велику вантажівку усього”, – каже Зоя.
Жінка розповіла, що її знайома росіянка вже давно живе в Монако, а 25 лютого, росію покинув і її син.
“Вони виїхали з Москви після Нємцова. Сказали, що ситуація дуже складна й ловити там, власне, нічого. Вона дуже сильно підтримує Україну. Ще більше ніж ми всі разом взяті. Дуже активно допомагає Україні й негативно відгукується щодо росії. Сказала, що для них це великий біль, який триватиме не одне покоління”, – каже Зоя.
Вона додала, що росіянка зізналася – вона назавжди втратила батьківщину, бо повернутися туди вже не зможе і не хоче. На відміну від українців, які в кожному куточку планети нині пишаються своєю країною і роблять все можливе, аби допомогти.
“Це ж моя батьківщина. Це все моя любов. Це моє дитинство, мої друзі, моя сім’я, моє коріння, моє все. І взагалі, особливо зараз, я люблю кожного українця. І готова допомагати по-максимуму”, – зазначила жінка.
Водночас Зоя каже, що Монако, як і вся Європа починає втомлюватися від нашої війни, а відтак запал підтримки дещо стихає. Тож українцям доводиться з подвійною силою працювати, аби знаходити допомогу.
“У новинах світу дуже великий спад пішов з приводу України. Тобто, мій чоловік щодня слухає французькі новини. Він каже, що практично вже нічого не говорять, а раніше про це скандували без зупину. Зараз основні канали приділяють цій темі буквально кілька хвилин. Люди також звикають до інформації. Це вже не так шокує їх”, – каже жінка.
Президент заявив, що нова роль Михайла Федорова має об’єднати технологічний напрям держави та забезпечити його…
Президент повідомив про зміну керівництва Збройних сил України та анонсував оновлення конфігурації Генерального штабу. Водночас…
Олександра Сирського, ймовірно, звільнено з посади головнокомандувача Збройних сил України.
Слідчі прокуратури Угорщини прийшли без попередження до офісу опозиційної партії «Фідес», де розташовані її сервери,…
Сполучені Штати Америки не дозволять єменським хуситам перекрити навігацію у Червоному морі для Саудівської Аравії.
Єменські хусити попередили судноплавні компанії, що судна, які завантажують або розвантажують вантажі в портах Саудівської…