З дна до чемпіонки світу з паракарате: Уляна Пчолкіна розповіла власну історію прийняття себе та думки про самогубство

3 грудня щорічно разом зі всім світом Україна відзначає день людей з інвалідністю. В нашій країні таких понад 3 мільйони. Всі вони потребують підтримки держави та суспільства. Є серед них і такі, хто всупереч усьому не складає руки, а прагне працювати і самореалізовуватися. Про власну історію прийняття себе розповіла в ефірі “Київ.Newsroom” на телеканалі “Київ” чемпіонка світу з паракарате Уляна Пчолкіна.

За її словами, більшість людей, які отримують інвалідність, знаходяться на дні моральному.

“Я потрапила в ДТП, коли в мене не було нічого. Я тоді збиралася вступати на акторське. Але після виходу з лікарні я повернулася до свого села в маленьку хатку. І перше, чому навчилася на інвалідному кріслі – це топити пічку. Бо можна було замерзнути”, – розповіла Уляна Пчолкіна

Вона зазначила, що перша її реакція – закінчити життя самогубством.

“Проте мене тоді врятував мій вже зараз покійний брат. В нього була вроджена хвороба. І він мені тоді сказав, що я не маю права накладати на себе руки, якщо я вже вижила після ДТП”, – згадує Уляна.

Вона розповідає, що після цього, знайшла в собі сили жити далі і намагатися щось змінити.

“Я зрозуміла, що ці обставини мене не влаштовують. І почала вчитися, заробляти, щоб змінити своє життя і не жити у селі, а знімати квартиру”, – пояснила Уляна Пчолкіна.

Проте до акторства Уляна так і не дійшла. За її словами, вийти на театральну сцену – це її хрустальна мрія.

“Хоча коли я лежала в лікарні, я дуже переживала, що більше не зможу вийти на сцену. Я тоді працювала у театрі Франка у відділі забезпечення. І згадувала, які там сходи, розуміла, що більше не зможу там працювати.  І подумала, що буду вести новини напевно. І через деякий час мене в одному з інтерв’ю побачив продюсер і запропонував вести новини. Але я сказала, що я спортсменка і я не вмію говорити. Хоча все одно потрапила на прямі ефіри та новини”, – розповіла чеммпіонка з паракарате.

Вона зауважила, що найголовніше для людей з інвалідністю не втратити себе та відчувати рівність. Саме тому, вона не полишає мрії все ж вийти на сцену театру імені Франка.

Фото: Instagram