Залужний заявив, що ситуація на фронті у глухому куті та назвав причину: подробиці

Про це Валерій Залужний сказав в інтерв’ю журналу «The Economist», яке він дав цього тижня.

За п’ять місяців контрнаступу Україні вдалося просунутися лише на 17 кілометрів. Росія десять місяців воювала навколо Бахмута на сході, «щоб взяти місто розміром 6 на 6 кілометрів».

Ділячись своєю першою комплексною оцінкою кампанії, головнокомандувач ЗСУ сказав, що поле бою нагадує йому великий конфлікт столітньої давнини.

Так само як і в Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут… Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде.

Генерал вважає, що для виходу з глухого кута потрібен потужний технологічний стрибок.

Хід контрнаступу підірвав сподівання Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що війну неможливо виграти, і таким чином змінити розрахунки Володимира Путіна, змусивши російського президента сісти за стіл переговорів.

Це також підірвало припущення генерала Залужного, що він зможе зупинити Росію, знекровивши її війська.

Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 000 загиблих. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну. Але не в Росії, де життя коштує дешево і де Путін орієнтується на першу і другу світові війни, в яких Росія втратила десятки мільйонів людей.

Армія українського стандарту мала б просуватися зі швидкістю 30 км на день, прориваючи російські оборонні рубежі.

Якщо ви подивитеся на підручники НАТО і на математичні розрахунки, які ми робили [при плануванні контрнаступу], то чотирьох місяців повинно було вистачити, щоб дійти до Криму, воювати в Криму, повернутися з Криму і знову піти туди й назад.

Натомість він спостерігав, як українські війська і техніка застрягали на мінних полях на підступах до Бахмута на сході, як західне озброєння розстрілювала російська артилерія і безпілотники.

Така ж історія розгорнулася і на головному напрямку наступу, на півдні, де новостворені й недосвідчені бригади, попри те, що були оснащені сучасним західним спорядженням, одразу ж зіткнулися з проблемами.

Спочатку я подумав, що щось не так з нашими командирами, тому змінив деяких з них. Потім я подумав, що, можливо, наші солдати не придатні для виконання завдань, і перевів солдатів у деяких бригадах.

Коли ці зміни не принесли результату, головнокомандувач наказав своїм підлеглим знайти книгу, яку він колись бачив, бувши студентом військової академії в Україні. Мова йде про «Прорив укріплених ліній оборони». Вона була опублікована в 1941 році радянським генерал-майором П. С. Смирновим, який аналізував битви Першої світової війни.

І ще до того, як я прочитав її наполовину, я зрозумів, що це саме те місце, де ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор як нас, так і наших ворогів.

Ця теза, за його словами, підтвердилася, коли він побував на лінії фронту в Авдіївці, де Росія нещодавно просунулася на кілька сотень метрів за кілька тижнів, перекинувши туди дві свої армії.

На екранах наших моніторів того дня, коли я був там, ми бачили 140 російських машин, які згоріли у вогні протягом чотирьох годин після того, як потрапили в зону досяжності нашої артилерії. Тих, хто втікав, переслідували FPV-дрони, дистанційно керовані й з вибуховими зарядами, які їхні оператори просто врізали у ворога.

Така ж картина розгортається, коли українські війська намагаються просунутися вперед.

Залужний описує поле бою, на якому сучасні сенсори можуть виявити будь-яку концентрацію сил, а сучасна високоточна зброя може її знищити.

Простий факт полягає в тому, що ми бачимо все, що робить ворог, а він бачить все, що робимо ми. Для того, щоб вийти з цього глухого кута, нам потрібно щось нове, на кшталт пороху, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного.

Нагадаємо, наразі окупанти масово прибувають на фронт після двох місяців підготовки. Нині в Росії мобілізовані переважно з центральних та інших регіонів Росії.

Фото: Getty Images