Запропоновані Заходом гарантії безпеки для України викликають сумніви — The Economist

Про це пише The Economist у матеріалі America gives Ukraine reason to hope, just (Америка просто дає Україні привід для надії).

Як сказано в матеріалі, оптимістичні заяви європейських і українських лідерів, а також американських представників після двох днів переговорів у Берліні, як може здатися, зробили перспективу «перемир’я» трохи ближчою. Було оголошено про домовленість щодо гарантій безпеки та економічної підтримки України після припинення бойових дій, однак багато деталей нечіткі й потребують подальших переговорів. Крім того, пропозиції ще не представили країні-агресору РФ, яка, «безсумнівно, виступить проти багатьох із них».

«Для України дилема залишається незмінною. Вона не може погодитися на поступки територіями в рамках угоди про припинення вогню без залізних гарантій безпеки. Однак чим сильніші гарантії, тим більша ймовірність того, що Росія їх відкине», — пише The Economist.

Україна разом з європейськими союзниками можуть бути в захваті від зміни курсу Білого дому, однак, «коли Америка скорочує розрив з Європою, вона збільшує розрив з Росією», пишуть автори. Також важко зрозуміти цінність гарантій безпеки від США, які раніше заявляли і демонстрували, що не воюватимуть за Україну проти Росії, сказано в статті.

The Economist пише, що для президента України консенсус серед західних союзників після переговорів у Берліні став полегшенням після кількох тижнів звинувачень з боку президента США. Володимир Зеленський висловив сподівання, що Вашингтон чинитиме тиск на Путіна, щоб той прийняв нові умови. Дональд Трамп здавався оптимістичним, стверджуючи, що “ми ближче [до мирної угоди], ніж будь-коли”. Зеленський і європейські лідери також говорили про «сильне зближення».

Пропозиція США щодо гарантій безпеки передбачає, що, хоча Україну не приймуть до НАТО, вона отримає аналог статті 5 Альянсу, в якій йдеться, що напад на одного союзника є нападом на всіх. За словами американських офіційних осіб, Трамп готовий внести цю пропозицію до Сенату, хоча невідомо, чи це буде договір або менш обов’язкова для виконання резолюція.

Європейські союзники заявили, що в разі майбутнього нападу з боку РФ Захід може відповісти збройною силою, розвідувальною та матеріально-технічною допомогою, економічними та дипломатичними діями.

«Такі заходи далекі від того, щоб розглядати Україну як повноцінного союзника. У той час як країни НАТО беруть участь у спільному розгортанні військ, навчаннях і плануванні, американські офіційні особи заявили, що американських військ на землі не буде. Питання в тому, який ступінь підтримки вони дійсно готові надати. Американці заявили, що будуть передбачені великі заходи зі спостереження за припиненням вогню і „запобігання конфліктам“ між вооючими силами, щоб уникнути зіткнень. Європейські офіційні особи стверджували — або, можливо, просто сподівалися — що місію очолить Америка», — наголошується в матеріалі.

Гарантії, які пропонують Україні, автори називають «другосортними». Проєкт мирного плану передбачає, що Україна зможе зберегти свої Збройні сили на рівні у 800 тисяч людей, яких підтримуватиме європейська коаліція охочих. Тих, своєю чергою, підтримуватиме Америка — поки що невідомо, яким чином. Вони пропонують допомогу у відновленні української армії, гарантуванні безпеки повітряного простору та підтриманні безпеки на морі. Деталі, можливо, обговорюватимуться під час зустрічі делегацій у Маямі.

Також, за словами американських чиновників, Україні пропонують пакет підтримки, покликаний забезпечити «світле і процвітаюче майбутнє», і перспективу членства в ЄС. Як пише The Economist, неясно, якою мірою ЄС зможе використовувати заморожені російські активи на суму 210 млрд євро. Використання цих коштів для «репараційного кредиту» європейські лідери обговорюватимуть у четвер, 18 грудня.

Автори пишуть, що тоді як Київ закликає Європу використовувати російські активи для допомоги Україні, США спочатку пропонували використати частину коштів для двосторонніх американсько-російських проєктів. А оновлена версія мирного плану, за словами американських чиновників, має «повернути» країну-агресора у світову економіку.

«Віткофф і Кушнер, схоже, переконані, що ділові угоди забезпечать збереження миру в майбутньому і що Росія погодиться на гарантії безпеки в остаточній угоді. „Не буває постійних союзників або постійних ворогів“, — наполягає один американський чиновник. Подібні формулювання, покликані вселити надію на мир, можуть, навпаки, посилити підозри: чи не став Трамп тепер менш прихильним до європейських союзників і чи має він намір зблизитися з Росією? Зрештою, його чиновники кажуть, що гарантії „не будуть обговорюватися вічно“», — пише журнал.

На думку авторів, заяви лідерів у Берліні здаються занадто оптимістичними. Гарантії безпеки України залежать від «розмитого розгортання військ європейськими країнами, у яких мало резервних сил, можливо, під керівництвом Америки, чия готовність захищати Україну в разі нових нападів викликає сумніви». Обіцянки таких самих гарантій, як за статтею 5 НАТО, «значать менше у світі, де прихильність Америки до НАТО сама по собі неоднозначна». Крім того, незрозумілим є джерело, з якого виділять гроші на фінансування України.

«Що стосується територій, то найбільшим досягненням є те, що американські посланці, які нещодавно висунули пропозиції, що фактично визнають суверенітет Росії над окупованими територіями, схоже, готові прийняти пропозицію, що цього не робить», — сказано в статті.

Підбиваючи підсумки, автори пишуть, що м’яч тепер знову на боці Росії. На думку декого, російський диктатор може «піти на територіальні поступки», якщо вирішить, що це розколе Україну і віддалить США від інших членів НАТО. Інші ж вважають, що Путін «нізащо не прийме гарантії безпеки або присутність сил НАТО в Україні». Колишній американський посланник у НАТО Іво Даалдер заявив, що «усе це робиться для того, щоб догодити Трампу, а не для досягнення реальної угоди».

«У Першій світовій війні різдвяне перемир’я між німецькими та союзними солдатами взимку 1914 року було недовгим. В Україні його може й не бути», — закінчують автори.