Споконвіку в українців існує традиція на наступний тиждень після Великодня згадувати померлих, приходити на їхні могили та замовляти заупокійну службу. Але в кожному регіоні цей поминальний період називають по-різному.
Фото: Getty Images
Найдавніше слов’янське найменування — Радуниця (або ж Радовниця, Радунець, Радованиця).
Найбільш імовірно, що така назва походить від слів “радість”, “радіти”. Великдень у світоуяві українців – це сповіщення про невмирущість душі. Тому наші предки приходили на могили померлих родичів, брали із собою так звану “ритуальну їжу” та умовно сповіщали їх про воскресіння Христа – тобто раділи.
Загалом така традиція зародилася ще в період язичництва. Тоді пращурам віддавали шану навесні ― на Радуницю. Вважалося, що душі радіють, коли про них згадують, і благословляють своїх нащадків. Зараз же слово майже вийшло з ужитку. Почути його можна в населених пунктах центрального та східного Полісся, найбільш поширене в районах Київщини та Чернігівщини, що межують із Білоруссю.
Натомість майже по всій Україні поширені церковна назва проводи та народна поминки (або поминки). Значення слів доволі відкрите: ми проводимо душі померлих у потойбічний світ і поминаємо їх. Найчастіше почуємо ці найменування на Наддніпрянщині та в південних регіонах.
Бабський Великдень — так кажуть на Лівобережжі. Проглядаємо вказівку на популярний серед українців культ предків. Тобто спочатку живі відсвяткували воскресіння Христа, а потім Великдень настав і для покійників.
Гробки — говорять у центрі України, а ще на Наддніпрянщині, Поділлі й Волині. Назва походить від праслов’янського слова *гроб, тобто місце, куди кладуть покійника, яке свого часу утворилося від greti ‹ *grebti, grěbati (гребти, вигрібати). Дослівно, гробки – місце, де вигребли ями для померлих – кладовище.
Діди — локальне найменування, яке існує на півночі Київщини, Чернігівщини й Сумщини. Маємо вказівку на культ предків, бо в примітивній світоуяві на кладовищах спочивають літні люди, наші пращури, тобто діди.
Дідівна або Дідова субота — натрапимо на Гуцульщині. Знову ж таки зв’язок із шанобливим ставленням українців до свого роду. Але тут уже є чітка вказівка на день, коли поминають померлих.
Також на Гуцульщині поминальний період можуть називати задушною суботою . Маємо відсилку до слова “душа”. Відповідно, задушна субота – день, коли моляться за душу, віддають ритуальні страви за неї.
Красна гірка — унікальна назва, яка побутує на південно-східних територіях України. Загалом, красна гірка – це давнє народне свято весни, яке найбільше любила молодь. Дівчата й хлопці одягали все найкраще (від цього і назва “красна”, тобто красива) і збиралися десь на узвишші, горі. Цього дня наші пращури відзначали початок городньо-польових робіт і відкривали сезон весіль, адже під час Великого посту одружуватися було заборонено.
А також поминали померлих родичів, відвідували їхні могили, щоб вшанувати пам’ять і привітати з Великоднем. Як ми бачимо, збереглася лише частина традицій святкування і дорівнялася до поминок.
Могилки — популярне найменування для центру України, певних населених пунктів Київщини, а ще для Поділля й Волині. Тут доволі відкрите тлумачення – період, коли варто приходити до могил своїх родичів.
Помана — локальна назва, яку зберегли жителі Буковина. Загалом “помана” – це вид поминальної паски з хрестом. Найчастіше використовується як подарунок, пов’язаний з релігійними обрядами.
Це слово потрапило на українськомовний ґрунт з молдавської або румунської. Молдавською пома́нэ – це «поминальні дарунки», а румунською pománă – «поминки». Відповідно, помана – час, коли дають обрядовий хліб на знак пам’яті про померлих предків.
Поминальний понеділок — кажуть на Наддніпрянщині й півдні України. Така назва чітко окреслила день, коли потрібно поминати покійників.
Поминальниця — так кажуть на західних територіях Волині. Маємо зв’язок із дієсловом “поминати”.
Празник — така назва подекуди трапляється на Гуцульщині. Тут є вказівка на те, що в поминальні дні не заведено носити жалобу чи сумувати за померлими. Навпаки, українці радіють, що їхні душі віднайдуть вічне життя завдяки воскресінню Христа.
Провідна неділя — популярна назва на Галичині. Найменування дає вказівку на день, коли потрібно проводити душі померлих родичів у потойбічний світ.
Отже, продовжуймо боротися за існування українського слова! Адже саме завдяки мові збережемо зв’язок із предками.
Автор: Ірина Коваленко
Зокрема, наступного тижня у столиці відбудуться культурні події музеїв, театрів і бібліотек.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в ході телефонної розмови з високою представницею ЄС із…
Росія і Україна завтра мають провести новий великий обмін полоненими за посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів.
Tesla коригує плани виробництва електричного пікапа Cybertruck. За словами робітників заводу Tesla, виробництво почали скорочувати із…
Російські війська продовжують посилювати свою присутність у населеному пункті Калинове на Донеччині.
Президент США Дональд Трамп заявив про зниження цін на продукти у Сполучених Штатах, зокрема цін на яйця.