Гімн, прапор і герб: як українською звучать назви державних символів

Українська – мова незалежних. Тож незалежні мають знати, як правильно говорити про головні символи державного суверенітету.

ТрИзуб або тризУб. Один з найдавніших національних маркерів, родовий знак Рюриковичів, емблема, що з’являється на монетах Володимира Великого, символ, який успадкував Ярослав Мудрий, а згодом – Володимир Мономах, герб у добу українського національного Відродження, великий і малий герб Української Народної Республіки на чолі з Михайлом Грушевським, а ще Української держави часів Гетьманщини 1918 року, і звісно ж, незалежної України.

Але як все ж правильно вимовляти: з наголосом на 1 склад чи на 2?

Трішки спойлерів: мовознавці досі остаточно не визначилися. Майже в усіх сучасних словниках зафіксовано лише форму тризуб, але одне з найбільш фахових видань – Орфоепічний словник української мови – пропонує подвійний наголос: трИзуб і тризУб.

 

Варто зауважити: складні слова, першим компонентом яких виступає числівник три, дуже часто мають наголос на 1 складі (трИвірш, трИзвук, трИдцять, але, наприклад, тринІг, тричлЕн).

Важливо: у словниках Бориса Грінченка, Євгена Желехівського двоскладові складні слова з першим компонентом три подаються виключно з початковим наголосом: ТРИ́КОНЬ (тобто трьома кіньми), ТРИ́КУТ (трикутник), ТРИ́НІГ, ТРИ́П’ЯТЬ (означає п’ятнадцять), ТРИ́ЧЛЕН.

У дорепресійних виданнях лексема тризуб не зафіксована, є тільки тризубець, у якій наголос досить давно перемістився з початкового складу на серединний, як і в інших трискладових словах (трИніг, але тринІжок, трИкут, але трикУтник).

Лише у «Практичному російсько-українському словнику» Григора Сабалдиря, виданому в 1926 році, з’являється трИзуб з очікуваним наголосом на 1 склад. У виданнях радянського часу бачимо лише варіант тризУб.

Академік НАН України Віталій Сляренко переконував: назва герба має звучати з наголосом на першому складі, бо, по-перше, це характерна українська вимова, а по-друге, вона вказує на давність слова та його міцне історичне коріння. А також підкреслює важливість числа 3 в назві державного символу.

Далі Гімн. Головний камінь спотикання – форма родового відмінка однини (немає кого? чого? – гімна чи гімну?). Українська мова вимагає до слів чоловічого роду, що називають абстрактні поняття (а гімн – це абстракція, бо ми не можемо до нього доторкнутися), додавати закінчення -У або -Ю.

Тому правильно сказати:

1. Чую наснажену спротивом мелодію Гімну.
2. Перехоплює подих від значень слів Гімну України.
3. Музика українського Гімну стала символом нескореності.

Але варто бути дуже обережними із синонімічним словом Славень, адже воно є винятком: у родовому відмінку однини з’явиться закінчення -я

Приклади: 

1. Слова нашого славня стали пророчими.
2. Разом з останнім подихом з його вуст злетіли слова українського славня.

Натомість правильно говорити немає кого? чого? Прапора, а не прапору, адже це конкретний предмет, і за правилом до іменників чоловічого роду, що називають конкретні поняття, в родовому відмінку однини потрібно додавати закінчення -а, -я.

Приклади:

1. З розпалом війни весь світ замайорів кольорами українського прапора.
2. Найбільше бажання людини, що рятується від окупації, побачити порух синьо-жовтого прапора.

Також маємо безліч синонімів до слова прапор:

• стяг (в дитячій усмішці, в дівочих очах//і в стягів багряному шумі – ось де закарбована Україна для Володимира Сосюри)
• знамено (Я проллюся крапелькою крові//На твоє священне знамено – так зізнавався в любові до України Василь Симоненко)
• корогва або коругва (У вас ще на спідниці//не перешили ваших коругов? – з докором звертається Ліна Костенко до українців, що забули про боротьбу за існування держави)
• штандарт (Замайорів на небосхилі//штандарт Хмельницького полків – так згадує славетну історію України Олег Крушельницький).

Отже, закарбуймо українське слово в серці й на вустах, бо мова – це наша незалежність.

Автор: Ірина Коваленко