Громадський чи громадянський: як правильно українською говорити про права та обов’язки

Варто зважати на громадську думку чи громадянську? Багато пар живуть у громадянському шлюбі чи цивільному? Кожен повинен знати свої громадянські обов’язки чи, може, громадські? Сьогодні знайомимося з парою підступних паронімів — громадський, громадянський і шукаємо різницю їхніх значень, а ще з’ясовуємо, коли в гру вступає лексема “цивільний”.

Починаємо за традицією з окреслення тлумачень.

Прикметник громадський походить від іменника “громада” та вказує на реалії, що виникають, відбуваються в громаді, суспільстві, стосуються суспільства, пов’язані з ним; належать до певного колективу людей; мають зв’язок із суспільно корисною роботою (наприклад: активіст, діяч, інспектор; органи, трибуна, активність, вплив, діяльність, життя, думка, робота, сила, будинок, транспорт, приміщення, місце, толока, організація, порядок, самоврядування, засади, доручення, навантаження).

1 – Головна вимога до сучасного громадського транспорту — його інклюзивність, доступність для всіх.

2 – В Україні закон забороняє будь-яке куріння в громадських місцях.

3 – Під час обговорення нових проєктів з розвитку міста варто враховувати громадську думку.

 

Напротивагу, громадянський — це той, що стосується громадянина, тобто жителя конкретної країни, який підпорядковується її законам й виконує пов’язані з цим обов’язки, має чітко визначені права. Громадянською може бути активність, позиція, мужність, зрілість, свідомість, відповідальність, совість, гордість, гідність, а ще інтереси, права, обов’язки, свободи, почуття і, звісно ж війна.

1 – Російська пропаганда тривалий час запевняла Захід, що на Донбасі точиться громадянська війна.

2 – Громадянська зрілість формується на патріотизмі, чіткій політичній і правовій культурі кожного жителя країни.

3 – Захист Батьківщини, її незалежности й територіальної цілісності — головний громадянський обов’язок кожного українця.

Також в нашій мові активно побутує прикметник цивільний, у якому виокремлюють три значення:

• той, що стосується правових відносин громадян між собою і з державними органами та організаціями (цивільний кодекс, цивільні позови, цивільне право, цивільне законодавство)
• той, що не належить до війська, не стосується військових справ (цивільна авіація, цивільні люди, цивільне життя, цивільна влада, цивільний одяг)
• нецерковний, недуховний, світський (цивільний шлюб, цивільні обряди)

Приклади:
1 – Цивільне право врегульовує майнові та особисті відносини між особами.

2 – З розпалом війни вся цивільна авіація в Україні припинила роботу.

3 – Часто молодь не узаконює стосунки й надає перевагу цивільним шлюбам.

До речі, через плутанину значень в українській мові глибоко вкорінилися хибні сталі фрази:
Громадянське суспільство не варто вживати, адже суспільство від природи не може не бути громадянським, тому просто не потребує цієї додаткової ознаки; говоримо без надлишку суспільство або громада.

Часто чуємо помилково РАГС, а має бути РАЦС, адже ми реєструємо акти цивільного, а не громадянського стану.

Наостанок звернімо увагу: деякі слова можуть вживатися і з прикметником “громадський”, і з “громадянський”, але матимуть різні значення. Наприклад, є громадський обов’язок (діяльність людини як члена суспільства) та громадянський обов’язок (тут особа розглядається як представник конкретної країни).

Отже, продовжимо боротися за існування рідного слова й пам’ятаймо: знати українську — громадянський обов’язок кожного.

Автор: Ірина Коваленко