Не повернувся з Дебальцевого: діти Василя Бондара хочуть продовжити справу батька

Про це йшлось у програмі «Київ. Newsroom» на телеканалі «Київ». До шостої річниці бою телеканал запускає серію сюжетів з історіями очевидців. До вашої уваги розповідь родичів Василя Бондаря, який не повернувся з передової.

Василь Бондар — водій 128-ї гірсько-піхотної бригади. Посмертно воїна нагородили оредном “За мужність” ІІІ ступеня. Він залишив дружину та двох дітей.

Історія кохання Бондарів — Наталі та Василя — розпочалася у столичному метро. Дівчина з Житомирщини випадково наступила на ногу хлопцю з Одещини. Так і зав’язались їхні стосунки, які досить швидко переросли в щасливу родину.

Та міцне плече у неї відбере війна. Чоловіка викличуть до військкомату. Василь працював таксистом. А 15 серпня 2014 року він, не вагаючись, поїде на фронт. На зв’язок з дружиною виходив рідко, розповідав мало, більше розпитував про неї і дітей. Наталя пригадує, що спочатку їхня бригада дислокувалась у селищі Щастя. Василь, проїжджаючи повз розтрощені будинки місцевих, частенько допомагав їм з харчами.

Вперше військовий повернувся додому, коли його машина підірвалась на фугасі. До хати зайшов на милицях — у нього був перелом ноги. У цей момент чоловіка немов підмінили — сталевий погляд, увесь напружений, розповіла Наталія Бондар, дружина героя АТО.

Новий 2015 рік Василь вирішив будь-якою ціною святкувати з рідними, немов відчував, що наближається щось лихе. А вже 2 січня разом з бригадою поїхали у Дебальцеве.

«Дзвонив в кінці січня — каже в мене сьогодні 2-й день народження, бо був обстріл, і його накрило землею. Він казав, що тут щось твориться незрозуміле, що оголосили перемир’я, а тут ще більше пострілів. Також розповідав, що командування виїхало», — розповіла дружина героя.

Ситуація на фронті загострювалась. 12 лютого 2015 року стало відомо, що Василь Бондар загинув у бою за Дебальцеве. Останній дзвінок від чоловіка Наталя запам’ятає назавжди.

«Він розпитував про все, так довго ми не розмовляли ніколи. Він розпитував про маму, про дітей. Розпитував про те, як вони навчаються, про мою роботу. Потім перервався зв’язок. Передзвонив і сказав, що пізніше набере, зараз якісь обстріли і треба сховатися. Після того він мене не набирав», — додала Наталія.

За кілька хвилин — осколок від снаряду влучив йому прямо в серце. У те, що Василя більше немає, Наталя довго не могла повірити і до останнього не розповідала дітям. Вірила, що це просто чиясь помилка. Аби передсвідчитись у цьому, готова була їхати на Донеччину. 5 березня їй зателефонували із моргу міста Дніпра. Поховали чоловіка на Житомирщині.

Після смерті батька Ярослав та Оля миттєво подорослішали. Син пішов по його стопах — навчається у військовому ліцеї Богуна. Донька ходить до школи, але також мріє про військову кар’єру. Своїми дітьми Василь Бондар точно б пишався.

Раніше повідомлялось, як програміст Ігор розповів про Дебальцівський котел: Розвідка підвела, ще на під’їзді до міста військо побачило пастку.

Фото: скріншот.