Новий законопроєкт РФ. Посилення ідеологічного контролю та репресій на окупованих територіях

Про це повідомив Центр національного опору (ЦНО).

Авторами законопроєкту виступили депутати партії «Єдина Росія» спільно з членами Ради Федерації РФ. Офіційно документ подається як засіб протидії «деструктивній пропаганді» та «зовнішньому впливу», проте аналітики вказують на його виключно репресивний характер.

Законопроєкт наділяє окупаційні структури та російські державні органи правом класифікувати як «антисоціальну поведінку» будь-яку критику радянсько-російської інтерпретації історії, незгоду з окупаційною політикою або навіть відмову від участі у воєнізованих заходах.

Для мешканців окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей цей закон означає системне закріплення практики «профілактичних бесід», видачу офіційних попереджень та постановку на спеціальний облік. Російські силовики отримають легальне право втручатися в особисте життя громадян, контролювати їхню цифрову активність та вимагати публічних проявів лояльності.

Фактично будь-який українець на ТОТ, який зберігає національну ідентичність чи відкрито висловлює сумніви щодо російської пропаганди, може бути визнаний «загрозою безпеці».

Особливий ризик законопроєкт становить для системи освіти та молоді. На окупованих територіях уже зараз активно впроваджується мілітаризація навчання через предмет «Основи безпеки та захисту Батьківщини», а дітей залучають до воєнізованих проєктів на кшталт «Шлях розвитку».

Новий закон дозволить окупантам карати за «пасивність» у цих процесах, примушуючи дітей та підлітків до участі в пропагандистських акціях. У Центрі національного опору наголошують, що це є частиною стратегії ідеологічної окупації, мета якої — повністю витіснити українську ідентичність та замінити її примусовим «патріотизмом».

Наслідки реалізації цієї ініціативи можуть бути катастрофічними для залишків громадянських свобод у регіоні.

Законопроєкт створює інструментарій для масової фільтрації населення не лише на блокпостах, а й у повсякденному житті — на робочих місцях та в навчальних закладах. Це фактичне запровадження цензури на державному рівні, де історія стає зброєю, а будь-яка незгода — кримінально караним діянням.

Влада окупантів за допомогою таких законів намагається створити ілюзію правового поля для проведення репресій, які насправді порушують усі норми міжнародного гуманітарного права.