Трамп кидає виклик Путіну. Нова реальність для Кремля та ризики для світового порядку, — NYT

Про це йдеться у матеріалі The New York Times.

Останніми днями головною темою світової дипломатії стала заява Трампа щодо намірів США взяти під контроль Гренландію та його погрози на адресу союзників по НАТО, які перешкоджають цим амбіціям. Хоча в Москві спочатку з інтересом спостерігали за розколом між Вашингтоном та Європою, аналітики попереджають: такий курс вигідний Росії лише доти, доки він не зачіпає її власні інтереси в Арктиці.

Путін публічно назвав це «не нашою справою», проте Кремль стурбований тим, що Трамп використовує аргумент про «російську загрозу» для виправдання своєї експансії.

Колишня кураторка російського напрямку в Раді нацбезпеки Білого дому Фіона Гілл зазначає, що зараз настав момент, сповнений як надій, так і небезпек для російського диктатора.

«Протягом двох десятиліть Путін намагався послабити однополярний світ. Тепер США фактично кажуть: “Ми робитимемо те саме, що й ви”. Проблема для Путіна в тому, що Трамп спробує його перевершити (“out-Putin him”)», — наголошує Гілл.

За її словами, Сполучені Штати, володіючи колосальною військовою та економічною потужністю, можуть набагато ефективніше грати в «силову дипломатію» без правил, ніж Росія. Це створює для Кремля ризик втрати впливу навіть у тих регіонах, які він вважав своєю сферою інтересів (як-от Венесуела чи Арктика).

Москва розраховує скористатися напруженістю між Трампом та лідерами ЄС (зокрема британським прем’єром Стармером), щоб просунути свої вимоги щодо України. Проте аналітики вказують на суперечність:

• З одного боку, Трамп веде переговори про створення «Ради миру» та залучає Путіна до обговорення нової архітектури безпеки.
• З іншого боку, США продовжують арешти російських активів (зокрема нафтових танкерів у Карибському морі) та вимагають від Кремля поступок, на які той не готовий.

Основні висновки аналітиків:

• Стратегічна непередбачуваність: Трамп не збирається дотримуватися старих дипломатичних рамок, що позбавляє Путіна його головної переваги — здатності дестабілізувати ситуацію через порушення правил.
• Арктична конкуренція: Експансія США в Гренландії може прямо зіткнутися з інтересами російського Північного флоту.
• Меркантилізм замість ідеології: Вашингтон тепер керується виключно вигодою та силою, що робить переговори в Абу-Дабі жорсткими та прагматичними.

Ситуація залишається хиткою: якщо раніше Путін грав проти «світового арбітра», то тепер він змушений грати проти гравця, який діє ще зухваліше.