Politico: Чарльз III у Конгресі натякнув на розбіжності з Трампом щодо України і НАТО. Повний текст промови

Промова короля Великої Британії Чарльза III у Конгресі США містила «завуальований виклик» Дональду Трампу та його союзникам щодо України і ролі НАТО.

Про це пише Politico, аналізуючи виступ монарха.

У виданні зазначають, що британські королі традиційно передають політичні сигнали у стриманій формі, і згадка Чарльза про теракти 11 вересня 2001 року має символічне значення. У своїй промові він нагадав, що після атак НАТО вперше застосувало статтю 5, і союзники «пліч-о-пліч» підтримали США.

На думку Politico, це стало відповіддю на заяви Дональда Трампа, який останнім часом критикує Альянс. Видання підкреслює, що саме НАТО допомогло США «у найтяжчу годину», що суперечить риториці Трампа.

Чарльз III також пов’язав цей історичний момент із нинішньою війною в Україні, наголосивши на необхідності збереження єдності Заходу.

«Сьогодні та сама непохитна рішучість потрібна для захисту України та її найсміливішого народу — щоб забезпечити справді справедливий і тривалий мир», — заявив король.

У Politico вважають, що ці слова є прямим сигналом до республіканців у Конгресі не послаблювати підтримку України на тлі російського вторгнення.

Видання також звертає увагу, що позиція Чарльза III відрізняється від підходу Трампа, який неодноразово критикував Україну та президента Володимира Зеленського. Водночас британський монарх упродовж останніх років мав кілька приватних зустрічей із Володимиром Зеленським.

Очікується, що під час візиту до США Чарльз III також відвідає меморіал жертвам 11 вересня у Нью-Йорку, що підкреслює важливість цієї теми у його виступах.

Повний тест промови Короля Великої Британії Чарльза III у Конгресі США

Пане віце-президенте, пане спікере, члени Конгресу, представники американського народу з усіх штатів, територій, міст і громад, дозвольте мені, якщо можна, скористатися цією нагодою, щоб висловити вам усім свою особливу вдячність за велику честь звернутися до цього спільного засідання Конгресу і від імені королеви та від себе подякувати американському народові за те, що він прийняв нас у Сполучених Штатах з нагоди цього 250-річного ювілею Декларації незалежності.

[Конгрес стоячи аплодує]

І протягом усього цього часу, хіба ж вам не пощастило? І протягом усього цього часу долі наших націй були взаємопов’язані. Як сказав Оскар Вальд, нині у нас з Америкою по суті є все спільне, окрім, звісно, мови.

Отже, пані та панове, ми зустрічаємося в часи великої невизначеності, в часи конфліктів від Європи до Близького Сходу, які становлять величезні виклики для міжнародної спільноти і наслідки яких відчуваються в громадах по всій протяжності наших країн.

Ми також зустрічаємося після інциденту неподалік цієї величної будівлі, який мав на меті завдати шкоди керівництву вашої держави та посіяти ширший страх і розбрат.

Дозвольте мені заявити з непохитною рішучістю. Такі акти насильства ніколи не досягнуть успіху.

Якими би не були наші відмінності, які би розбіжності ми не мали, ми єдині у нашій відданості і підтримці демократії, захисту всіх наших людей від шкоди та вшануванню муж тих, хто щодня ризикує своїм життям на службі нашим країнам.

Стоячи тут сьогодні, важко не відчути тягар історії на своїх плечах, адже сучасні відносини між нашими двома націями та нашими народами охоплюють не лише 250 років, а понад чотири століття.  Надзвичайно усвідомлювати, що я є 19-м у нашій династії сувереном, який щодня з увагою вивчає справи Америки.

Тож сьогодні я приходжу сюди з найвищою повагою до Конгресу Сполучених Штатів — цієї цитаделі демократії, створеної для того, щоб представляти голос усього американського народу та сприяти утвердженню священних прав і свобод.

Виступаючи в цій знаній залі дебатів і обговорень, я не можу не згадати мою покійну матір, королеву Єлизавету, яка у 1991 році також була удостоєна цієї честі і так само виступала під пильним поглядом статуї свободи над нами.

Сьогодні я перебуваю тут у цей великий момент у житті наших націй, щоб висловити найвищу повагу і дружбу британського народу народові Сполучених Штатів.

І, як вам відомо, коли я звертаюся до власного парламенту у Вестмінстері, ми й досі дотримуємося давньої традиції і беремо одного члена парламенту нібито в заручники, утримуючи його або її в Букінгемському палаці доти, доки я благополучно не повернуся. У наші дні ми дбаємо про наших гостей настільки добре, що вони часто не хочуть залишати палац.

Я не знаю, пане спікере, чи є тут сьогодні охочі на цю роль.

Озираючись крізь століття, пане спікере, можна побачити певні закономірності, певні очевидні істини, з яких ми можемо вчитися і черпати взаємну силу. Маючи в думках дух 1776 року, ми, мабуть, можемо погодитися, що не завжди погоджуємося, принаймні спочатку.

Справді, сам принцип, на якому було засновано ваш Конгрес — жодного оподаткування без представництва — був водночас фундаментальною розбіжністю між нами і водночас спільною демократичною цінністю, яку ви успадкували від нас.

Наше партнерство народилося зі суперечки, але від цього воно не стало менш міцним.

Тож, можливо, в цьому прикладі ми можемо побачити, що наші нації насправді є природно однодумними, сформованими спільними демократичними, правовими та соціальними традиціями, на яких ґрунтується наше управління і донині.

Спираючись на ці цінності та традиції знову і знову, наші дві країни завжди знаходили спосіб об’єднатися. І, їй-Богу, пане спікере, коли ми знаходили цей шлях до згоди, які великі зміни це приносило не лише на благо наших народів, а й усього людства.

Саме це, я вважаю, і є тим особливим інгредієнтом наших відносин.

Як зауважив сам президент Трамп під час свого державного візиту до Британії минулої осені, зв’язок спорідненості та ідентичності між Америкою і Сполученим Королівством є безцінним і вічним. Він незамінний і нерозривний.

Пане спікере, це аж ніяк не мій перший візит до Вашингтона, округ Колумбія, столиці цієї великої республіки. Насправді це мій 20-й візит до Сполучених Штатів і перший як короля та глави Співдружності.

Це місто символізує період нашої спільної історії або те, що Чарльз Дікінс міг би назвати повістю про двох Георгів — першого президента Джорджа Вашингтона і мого пращура у п’ятому поколінні, короля Георга II.

Як ви знаєте, король Георг ніколи не ступав на землю Америки. І, будь ласка, будьте певні, пані та панове, я не тут як частина якоїсь хитрої реваншистської операції.

Батьки-засновники були сміливими і далекоглядними бунтівниками зі справою. 250 років тому, або, як ми кажемо у Сполученому Королівстві, буквально днями, вони проголосили незалежність.

Збалансовуючи суперечливі сили і черпаючи силу в різноманітті, вони об’єднали 13 розрізнених колоній, щоб створити націю на революційні ідеї життя, свободи та прагнення до щастя.

Вони несли з собою і розвивали далі велику спадщину британського просвітництва, а також ідеали, що мають ще глибше коріння в англійському загальному праві та Великій хартії вольностей.

Ці корені глибокі і вони досі життєздатні.

Наша декларація прав 1689 року стала не лише основою нашої конституційної монархії, а й джерелом багатьох принципів, які були повторені, часто дослівно, в Білі про права Сполучених Штатів.

І ці корені сягають ще глибше в історію.

Історичне товариство Верховного суду США підрахувало, що Велика хартія вольностей згадується щонайменше у 160 рішеннях Верховного суду з 1789 року, зокрема як основа принципу, що виконавча влада підлягає системі стримувань і противаг.

Саме тому на березі Темзи стоїть камінь там, де у 1215 році було підписано Велику хартію вольностей. На цьому камені зазначено, що акр тієї давньої історичної землі був переданий Сполученим Штатам Америки народом Сполученого Королівства як символ нашої спільної рішучості підтримувати свободу — і в пам’ять про президента Джона Кеннеді.

Шановні члени 119 Конгресу, саме тут, у цих стінах, дух свободи і обіцянка засновників Америки присутні в кожному засіданні та кожному голосуванні — не за волею одного, а через обговорення багатьох, які представляють живу мозаїку Сполучених Штатів.

В обох наших країнах саме різноманітність, динамізм і свобода наших суспільств надають нам колективної сили, зокрема і для підтримки жертв тих бід, що так трагічно існують у наших суспільствах сьогодні.

І, пане спікере, для багатьох тут і для мене самого християнська віра є міцною опорою і щоденним натхненням, що спрямовує нас не лише особисто, а й разом, як членів нашої спільноти.

Я присвятив значну частину свого життя міжрелігійному діалогу та взаєморозумінню.

Я не раз переконувався у вірі в перемогу світла над темрявою.

Завдяки цьому мене надихає глибока повага, що виникає, коли люди різних віросповідань краще пізнають одне одного.

Саме тому я сподіваюся, я молюся, що в ці бурхливі часи, працюючи разом із нашими міжнародними партнерами, ми зможемо стримати перетворення лугів на мечі.

Я усвідомлюю, що ми досі перебуваємо у періоді Великодня — сезоні, який найбільше зміцнює мою надію.

Саме тому я всім серцем вірю, що сутністю наших двох націй є щедрість духу і обов’язок плекати співчуття, сприяти миру, поглиблювати взаєморозуміння та цінувати всіх людей — усіх віросповідань і тих, хто їх не має.

Союз, який наші дві нації будували протягом століть і за який ми глибоко вдячні американському народові, є справді унікальним.

І цей союз є частиною того, що Генрі Кісінджер описав як високу візію Кеннеді — атлантичне партнерство, засноване на двох опорах: Європі та Америці.

Це партнерство, я вважаю, пане спікере, сьогодні важливіше, ніж будь-коли.

Першим правлячим британським монархом, який ступив на землю Америки, був мій дід, король Георг VI. Він відвідав її у 1939 році разом із моєю дорогою бабусею, королевою Єлизаветою, королевою-матір’ю.

Сили фашизму в Європі наступали. І це було ще до того, як Сполучені Штати приєдналися до нас у захисті свободи.

Наші спільні цінності перемогли.

Сьогодні ми живемо в нову епоху, але ці цінності залишаються.

Це епоха, яка в багатьох сенсах більш нестабільна і небезпечна, ніж світ, до якого зверталася моя покійна мати в цій залі у 1991 році.

Виклики, з якими ми стикаємося, надто великі, щоб будь-яка одна нація могла впоратися з ними самостійно.

І в цьому непередбачуваному середовищі ми не можемо покладатися лише на минулі досягнення або вважати, що основоположні принципи просто збережуться самі собою.

Як сказав минулого місяця мій прем’єр-міністр, наше партнерство є незамінним. Ми не повинні нехтувати тим, що підтримувало нас протягом останніх 80 років.

Натомість ми повинні розвивати це.

Оновлення сьогодні починається з безпеки.

Сполучене Королівство визнає, що загрози, з якими ми стикаємося, вимагають трансформації британської оборони. Саме тому наша країна, щоб бути готовою до майбутнього, взяла на себе зобов’язання здійснити найбільше тривале збільшення оборонних витрат із часів холодної війни, упродовж частини якої понад 50 років тому я служив із величезною гордістю у королівському флоті, продовжуючи морську традицію мого батька, принца Філіпа, герцога Единбурзького, мого діда короля Георга, мого двоюрідного діда лорда Маунтбетена і мого прадіда, короля Георга.

Цього року також виповнюється 25-та річниця подій 11 вересня. Цей злочин став визначальним моментом для Америки, і ваш біль і шок відчував увесь світ.

Під час мого візиту до Нью-Йорка моя дружина і я знову віддамо шану жертвам, їхнім родинам і мужності, проявленій перед обличчям страшної втрати.

Ми були поруч із вами тоді і залишаємося поруч зараз у скорботному вшануванні дня, який ніколи не буде забутий.

Одразу після подій 11 вересня, коли НАТО вперше задіяло статтю 5, Рада безпеки ООН виступила єдиним фронтом перед обличчям терору.

Ми разом відгукнулися на цей заклик, як наші народи робили це вже понад століття — пліч-о-пліч у двох світових війнах, у часи холодної війни, в Афганістані та в інші моменти, що визначали нашу спільну безпеку.

Сьогодні, пане спікере, така сама непохитна рішучість потрібна для захисту України та її надзвичайно мужнього народу.

Вона необхідна для забезпечення справді справедливого і тривалого миру.

Від глибин Атлантики до катастрофічно танучих льодових шапок Арктики, відданість і професіоналізм Збройних сил Сполучених Штатів та їхніх союзників лежать в основі НАТО, віддані взаємному захисту.

Ми оберігаємо наших громадян і наші інтереси, забезпечуючи безпеку північноамериканців і європейців від спільних супротивників.

Наші оборонні, розвідувальні та безпекові зв’язки міцно поєднані відносинами, що вимірюються не роками, а десятиліттями.

Сьогодні тисячі американських військовослужбовців, посадовців оборонної сфери та їхніх родин перебувають у Сполученому Королівстві, тоді як британський персонал із такою ж гордістю служить у 30 штатах США.

Ми разом створюємо літаки F-35 і погодили найамбітнішу в історії програму підводних човнів AUKUS.

І ми робимо це у партнерстві з Австралією — країною, якій я також надзвичайно пишаюся служити як суверен.

Ми не розпочинаємо ці визначні спільні зусилля з почуття сентименту. Ми робимо це тому, що вони зміцнюють нашу спільну стійкість у майбутньому, роблячи наших громадян безпечнішими на покоління вперед.

Наші спільні ідеали були не лише вирішальними для свободи та рівності — вони також є основою нашого спільного процвітання.

Верховенство права, впевненість у стабільних і доступних правилах, незалежна судова система, що розглядає спори та забезпечує неупереджене правосуддя — саме ці чинники створили умови для століть безпрецедентного економічного зростання в наших двох країнах.

Саме тому наші уряди укладають нові економічні та технологічні угоди, щоб написати наступний розділ нашого спільного процвітання і забезпечити, щоб британська та американська винахідливість і надалі вела світ уперед.

Наші країни об’єднують таланти і ресурси в технологіях завтрашнього дня.

Наші нові партнерства у сфері ядерного синтезу, квантових обчислень, штучного інтелекту та відкриття ліків несуть у собі обіцянку врятувати незліченну кількість життів.

У ширшому сенсі ми відзначаємо 430 млрд доларів щорічної торгівлі, яка продовжує зростати, 1,7 трлн доларів взаємних інвестицій, що живлять ці інновації, та мільйони робочих місць по обидва боки Атлантики, які підтримуються обома економіками.

Це міцні основи, на яких можна продовжувати будувати для поколінь, що ще не народилися.

Наші зв’язки в освіті, дослідженнях і культурному обміні надають можливості громадянам і майбутнім лідерам обох країн.

Стипендії Маршалла, названі на честь великого генерала Джорджа Маршалла, асоціації якої я маю велику честь бути патроном, є символом зв’язку між нашими країнами.

Від часу її заснування понад 2300 стипендій було надано, відкриваючи двері для американців з усіх верств суспільства для навчання у провідних університетах Сполученого Королівства.

Тож, дивлячись у наступні 250 років, ми також маємо замислитися над нашою спільною відповідальністю за збереження природи, нашого найціннішого і незамінного надбання.

Тисячоліття до того, як існували наші нації, до того, як були проведені будь-які кордони, гори Шотландії були частиною єдиного гірського хребта, сформованого внаслідок давнього зіткнення континентів.

Природні чудеса Сполучених Штатів Америки справді є унікальним надбанням.

І покоління американців відгукувалися на цей заклик.

Лідери корінних народів, політичні та громадські діячі, люди в сільських громадах і містах — усі вони допомагали захищати і плекати те, що президент Теодор Рузвельт називав славетною спадщиною надзвичайної природної краси цієї землі, від якої такою мірою залежало її процвітання.

Однак, навіть святкуючи красу, що нас оточує, наше покоління має вирішити, як подолати руйнування критично важливих природних систем, яке загрожує набагато більше, ніж гармонії та біологічному різноманіттю природи.

Ми ігноруємо на власний ризик той факт, що ці природні системи, інакше кажучи, економіка самої природи, є основою нашого добробуту та національної безпеки.

Історія Сполученого Королівства та Сполучених Штатів є, по суті, історією примирення, оновлення та надзвичайного партнерства.

Від глибоких розбіжностей 250-річної давнини ми створили дружбу, яка перетворилася на один із найважливіших альянсів в історії людства.

Я щиро молюся, щоб наш союз і надалі захищав наші спільні цінності разом із нашими партнерами в Європі, Співдружності та по всьому світу.

І щоб ми не піддавалися закликам ставати дедалі більш замкненими в собі.

Пане спікере, пане віце-президенте, шановні пані та панове,

слова Америки мають вагу та значення, як із часів здобуття незалежності.

Дії цієї великої нації мають ще більше значення.

Президент Лінкольн дуже добре це розумів, коли сказав у своєму величному геттісберзькому зверненні, що світ може мало запам’ятати те, що ми говоримо, але ніколи не забуде того, що ми робимо.

І тому, звертаючись до Сполучених Штатів Америки у день вашого 250-річчя, давайте знову присвятимо себе одне одному в безкорисливому служінні нашим народам і всім народам світу.

Боже, благослови Сполучені Штати Америки і Боже, благослови Сполучене Королівство.