Врятував п’ятьох братів і сестер: 12-річний школяр із Чернігівщини самотужки знешкодив ворожий FPV-дрон

Про свій подвиг та деталі події, що сталася 18 квітня, Анатолій розповів у інтерв’ю «Суспільне Чернігів».

«Інстинкт спрацював»: як підліток зупинив дрон

Того дня Анатолій був на вулиці, коли помітив ворожий FPV-дрон. Хлопчик побачив, що смертоносна техніка починає повертати в бік місця, де гралися його молодші брати, сестри та племінник. Усвідомлюючи небезпеку, найстарший син у родині вирішив діяти миттєво — він розірвав оптоволокно, через яке здійснювалося керування дроном.

За словами Анатолія, він уважно стежив за польотом і чекав слушного моменту:

«Він просто летить, я бачив, що починає повертати. Тільки присів, дивлюсь — він наверх. Кажу: “Все, 15 секунд, і рву!”. Вибігає мій племінник і кричить: “Рви!”. Я рву й бачу, що він пішов розганятись уверх, тому що втрачає керування й починає падати. Ми вже приготувались, що зараз вибухне. Але дрон упав від нас метрів за 100−150 у кущі», — згадує школяр.

Хлопчик зізнався, що хоча йому було страшно, в той момент спрацював інстинкт захисту, адже поруч було шестеро молодших дітей. Навичкам поводження з такою технікою його навчили знайомі військові, яким він допомагав пиляти дрова у лісі. Саме тоді один із бійців показав Анатолію оптоволокно та порадив рвати його у винятковому випадку.

Думка експерта: небезпека та везіння

Попри успішне знешкодження, фахівці зазначають, що ситуація була надзвичайно ризикованою. Операційний директор центру підготовки операторів БпЛА «Крук» Микита Гавриленко пояснив, що Анатолію дуже пощастило, адже зазвичай FPV-дрони працюють у парі з розвідувальними безпілотниками.

За словами експерта, якби над місцем події на великій висоті висів інший дрон (наприклад, «Мавік»), він міг би зафіксувати дії хлопчика. У такому разі дитина, яка заважає виконанню бойового завдання, ризикувала стати пріоритетною ціллю для наступної атаки.

Вирішив пов’язати своє майбутнє з армією

Батько хлопчика, Володимир Полторацький, розповів, що Анатолій є надійною опорою для сім’ї, де виховується п’ятеро дітей. Підліток постійно допомагає батькові лагодити техніку — від тракторів до автомобілів. Через складну безпекову ситуацію родина була змушена переїхати із Семенівки до Чернігова.

Сам Анатолій каже, що після цього випадку твердо вирішив пов’язати своє майбутнє з армією.

«Цікаво, що в них всередині. З чого вони зроблені і як їх знешкоджувати», — каже хлопчик про своє бажання стати військовим та працювати з безпілотниками.

Попри пережите, юний герой зберігає спокій, зазначаючи, що після життя під постійними обстрілами в прикордонній Семенівці страх перед ворожою технікою поступово зникає.