Політична сатира на події 2020 року. 14 серпня у прокат виходить чорнокомедійний неовестерн “Еддінгтон” від Арі Астера з Педро Паскалем і Хоакіном Феніксом

Головні ролі у стрічці зіграли Хоакін Фенікс (“Гладіатор”, “Джокер”, “Усі страхи Бо”) та Педро Паскаль (“Гладіатор ІІ”, “Фантастична четвірка: Перші кроки”, серіали “Мандалорець”, “Останні з нас”).

Також у фільмі задіяні Емма Стоун (“Бідолашні створіння”, “Ла-Ла Ленд”, “Вітаємо у Зомбіленді”), Остін Батлер (“Елвіс”, “Дюна: Частина друга”, “Байкери”), Люк Граймс (“П’ятдесят відтінків сірого”, серіал “Єллоустон”), Дейдра О’Коннелл (“Місто янголів”, серіал “Шибайголова”), Майкл Ворд (серіал “Ватажок”), Кліфтон Коллінз мл. (“Одного разу в… Голлівуді”, серіал “Світ Дикого заходу”) та інші.

Зняв новинку американський режисер Арі Астер, відомий за фільмами “Реінкарнація”, “Сонцестояння” та “Усі страхи Бо”. Сам він обіцяє глядачам у своєму новому фільмі несподівані повороти сюжету, божевільні смерті, чорний гумор та 10-хвилинну екшн-сцену, зняту одним кадром.

Світова прем’єра “Еддінгтона” відбулася в травні 2025 року під час Каннського кінофестивалю, де він брав участь в основному конкурсі, але залишився без нагород.

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 7,1 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він отримав 68% схвалення від критиків і 64% від глядачів. Водночас на Metacritic кіноексперти оцінили його у 64 зі 100 балів (відповідає характеристиці “в цілому позитивні відгуки”), а широка аудиторія – в 6 з 10 балів (відповідає характеристиці “змінаші або середні відгуки”).

The New Yorker називає фільм “моторошно самодовільним COVID-сатиром” із сумнівним гумором та слабкою симпатією до персонажів. NYT стверджує, що фільм привертає увагу, але не має глибшого послання, а жарт тут — над глядачем.

RogerEbert.com ставлять двійку з п’яти зірок: вважають, що фільм не стільки про розбите американське суспільство, скільки служить провокацією — саме в цьому його мета.

AP відзначає, що “Eddington” — це досвід, здатний залишити глядачів у стані “Що це було?” — фільм, який не сприяє втечі, а навпаки, засмоктує у дзеркало нашої дикості. Описують фільм як реакцію на соціально-політичний розпад: пандемію, BLM, медійний хаос — картина віддзеркалює ці кризи в художньому ключі, ставлячи під сумнів нашу здатність зрозуміти їх

Після прем’єри в Каннах рецензії були поляризованими. David Ehrlich (IndieWire) дав оцінку “A–”, високо оцінивши проникливу сатиру на цифрову реальність і потужну візію ідентичності.

Deadline’s Damon Wise хвалить безжальний аналіз COVID-епохи. У Financial Times бачать фільм як хаотичне відлуння мемів “WTF is going on?!” без чіткого меседжу.

Vanity Fair пише, що картину спочатку можна сприймати як фальшиву рівновагу між крайніми політичними таборами, проте з повторним переглядом видно, що Астер осуджує всі боки, створюючи гіперхаос — картина “інтернету, що вторгся в маленьке містечко”.