Шістдесятниця, журналістка та громадська діячка Маргарита Довгань померла на 95-му році життя.
Про це повідомила її донька Катерина Довгань.
«З великим сумом повідомляємо що сьогодні відійшла у засвіти наша дорога мама і бабуся. Похорон приватний, про вечір пам’яті буде повідомлено пізніше», — написала вона.
Маргарита Довгань народилася 11 вересня 1930 року в Ташкенті, куди її родина потрапила через сталінські репресії. У 1928 році її дідуся, митного офіцера на кордоні з Польщею, радянська влада заарештувала як «ворога народу» та відправила до політичного табору в Середній Азії.
У серпні 1944 року родина повернулася до Києва. Довгань закінчила школу, а згодом — відділення журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Після навчання працювала в газеті «Вечірній Київ» та літературному виданні «Друг читача».
У цей період вона долучилася до культурного середовища українського шістдесятництва. Довгань товаришувала та працювала пліч-о-пліч із Василем Стусом, Іваном Дзюбою, Іваном Світличним та В’ячеславом Чорноволом.
Вона організовувала масштабні поетичні вечори, підтримувала українських діячів культури, листувалася з політв’язнями та допомагала їхнім родинам.
Зокрема, Довгань згадувала, як продовжувала листуватися з Василем Стусом, попри тиск радянської влади:
«Той, хто боявся, той і не писав, а той, хто любив, поважав і вірив — той писав. “А що ви йому пишете? Припиніть, він же бандит, вбивця…”. А я казала: “Ви ж його не розстріляли?! Ви його посадили в радянську тюрму, де людей виховують, як же він буде виховуватись, якщо його друзі зречуться? Це ж на психіку погано впливає, тому я йому пишу і продовжую, аби він знав, що друзі є і підтримують його!».
За організацію одного з поетичних вечорів, під час якого свої вірші читали 13 поетів, Довгань звільнили з «Вечірнього Києва».
За даними «Історичної правди», від ув’язнення та таборів її врятувало те, що в радянському паспорті в графі «національність» було зазначено «русская» («росіянка» — Ред.).
Спогади Маргарити Довгань про цей період увійшли до книжки «Ріка життя». У ній вона розповіла про власну долю та український національний рух 1960–1980-х років.
На початку 1990-х Довгань працювала в «Народному русі України». Вона також була учасницею Помаранчевої революції та Революції гідності.
У 2018 році журналістка видала документальну книгу «Шпитальні нотатки. Лютий 2015 р. — Березень 2018 р.». До неї увійшли історії учасників АТО, які Довгань записувала під час відвідування Київського військового шпиталю.
Національний музей Революції Гідності назвав Маргариту Довгань однією з тих, «хто тримав на своїх плечах дух шістдесятництва, нескореності 1960–1980-х років та безмежної любові до України».
У польському Кракові чоловік відкрив вогонь по людях на Головній ринковій площі. За повідомленнями польських…
Безпілотник літакового типу використовують для ураження російської артилерії та легкоброньованої техніки. Він може нести від…
Після наїзду на пішохідку 46-річний кермувальник Honda залишив місце аварії. Правоохоронці встановили його місцезнаходження та…
Президент заявив, що частину посадовців СБУ вже звільнили, однак кадрові зміни триватимуть. Україна також обговорила…
Президент України заявив, що в столиці фактично немає резервних схем транспортного сполучення. МВС спільно з…
Унаслідок атаки російського безпілотника в Шевченківському районі столиці пошкоджено два житлові будинки та дитячий садок.…