Про це повідомила її донька Катерина Довгань.

«З великим сумом повідомляємо що сьогодні відійшла у засвіти наша дорога мама і бабуся. Похорон приватний, про вечір пам’яті буде повідомлено пізніше», — написала вона.

Хто така Маргарита Довгань

Маргарита Довгань народилася 11 вересня 1930 року в Ташкенті, куди її родина потрапила через сталінські репресії. У 1928 році її дідуся, митного офіцера на кордоні з Польщею, радянська влада заарештувала як «ворога народу» та відправила до політичного табору в Середній Азії.

У серпні 1944 року родина повернулася до Києва. Довгань закінчила школу, а згодом — відділення журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Після навчання працювала в газеті «Вечірній Київ» та літературному виданні «Друг читача».

У цей період вона долучилася до культурного середовища українського шістдесятництва. Довгань товаришувала та працювала пліч-о-пліч із Василем Стусом, Іваном Дзюбою, Іваном Світличним та В’ячеславом Чорноволом.

Вона організовувала масштабні поетичні вечори, підтримувала українських діячів культури, листувалася з політв’язнями та допомагала їхнім родинам.

Зокрема, Довгань згадувала, як продовжувала листуватися з Василем Стусом, попри тиск радянської влади:

«Той, хто боявся, той і не писав, а той, хто любив, поважав і вірив — той писав. “А що ви йому пишете? Припиніть, він же бандит, вбивця…”. А я казала: “Ви ж його не розстріляли?! Ви його посадили в радянську тюрму, де людей виховують, як же він буде виховуватись, якщо його друзі зречуться? Це ж на психіку погано впливає, тому я йому пишу і продовжую, аби він знав, що друзі є і підтримують його!».

За організацію одного з поетичних вечорів, під час якого свої вірші читали 13 поетів, Довгань звільнили з «Вечірнього Києва».

За даними «Історичної правди», від ув’язнення та таборів її врятувало те, що в радянському паспорті в графі «національність» було зазначено «русская» («росіянка» — Ред.).

Книжки та участь у громадському житті

Спогади Маргарити Довгань про цей період увійшли до книжки «Ріка життя». У ній вона розповіла про власну долю та український національний рух 1960–1980-х років.

На початку 1990-х Довгань працювала в «Народному русі України». Вона також була учасницею Помаранчевої революції та Революції гідності.

У 2018 році журналістка видала документальну книгу «Шпитальні нотатки. Лютий 2015 р. — Березень 2018 р.». До неї увійшли історії учасників АТО, які Довгань записувала під час відвідування Київського військового шпиталю.

Національний музей Революції Гідності назвав Маргариту Довгань однією з тих, «хто тримав на своїх плечах дух шістдесятництва, нескореності 1960–1980-х років та безмежної любові до України».