У Росії розпочалася «внутрішня війна» Кремля проти власних пропагандистів, — The Economist

Про це повідомляє британське видання «The Economist».

Видання пише, що російська система придушення інакодумства переключилася на власних пропагандистів. За останні тижні одразу кілька провідних «Z-блогерів» опинилися під пресом силовиків за критику армії та чиновників.

Приклади репресій:

• У вересні блогера з 151-тисячною аудиторією Романа Альохіна оголосили «іноземним агентом».
• У жовтні Тетяні Монтян із 400 тисячами фоловерів присвоїли статус «терористки».
• У листопаді затримали ще одну пропутінську авторку — Оксану Кобелєву.
• Усі вони дозволяли собі критикувати російське Міноборони чи впливових пропагандистів.

Показово, що 13 листопада високопосадовець оборонного відомства Апті Алаудинов пригрозив, що «внутрішніх ворогів» будуть «знищувати юридично» і вимагав вибачень від непокірних. Він пообіцяв, що «машина працюватиме настільки потужно, що всі будуть приголомшені».

Аналітики пояснюють, що йдеться про «внутрішню війну» у Z-сегменті: низові блогери конфліктують із кремлівськими медіапродуцентами. Протягом війни саме блогери часто викривали корупцію Міноборони та збирали кошти на дрони, медикаменти й обладнання — і влада це терпіла. Але ця угода, схоже, зламалася: Кремль хоче повернути контроль над потоками пожертв і роздратований некерованими голосами.

Попри аналогії із заколотом Пригожина 2023 року, нинішня ситуація — значно менша за масштабами. Блогери не зачіпають Путіна особисто та не розкривають реальні втрати. Їхня роль — підтримувати картинку «всенародної підтримки».

Як пише The Guardian, у попередні роки російська держава використовувала закон про «іноземних агентів», аби затикати рота опозиційним спікерам, проте нещодавно цей статус було присвоєно саме прокремлівським блогерам. Показово, що самі блогери відчайдушно намагаються пояснити власні репресії, не звинувачуючи Путіна.

Альохін навіть написав, що проблема — у «лібералізації» президента, яка нібито дозволила «деяким людям перехопити контроль». Він нарікає, що незалежний суд міг би його захистити — і це звучить майже як повторення радянських чисток: «Товаришу Сталін, сталося жахливе непорозуміння».