Про це пише Euractiv.
Так, російська риба продовжує потрапляти на ринки Європейського Союзу, від тріски до минтая, незважаючи на санкції та заяви про економічний тиск на Кремль.
Країни Балтії, Фінляндія та Швеція вважають рибальство одним із ключових інструментів тиску на Росію й неодноразово закликали підвищити мита на російські морепродукти. Для екологічних організацій це питання не лише економіки, а й моралі.
«Російські рибальські судна тісно пов’язані з режимом, а отже — і з війною в Україні», — заявила експертка Oceana з питань незаконного рибальства Ваня Вульперхорст.
Водночас Єврокомісія поки не підтримує ідею додаткових обмежень. Хоча проти двох великих російських компаній — Norebo та Murman Seafood — запровадили санкції після викриття шпигунської діяльності у водах ЄС, загального ембарго на імпорт риби не запровадили.
Міністр сільського господарства та рибальства Латвії Армандс Краузе наголосив, що робота з пошуку підтримки триває.
«Щоб підтримати Україну, ми маємо послідовно обмежувати торгівлю з Росією та Білоруссю», — заявив він.
Після повномасштабного вторгнення ЄС заборонив імпорт ікри, однак масові види риби — зокрема тріска та минтай — залишилися поза жорсткими обмеженнями. У 2024 році Євросоюз скасував митні пільги для російської риби, але все ж обсяги імпорту сягнули €709 млн.
Відстежити походження такої продукції складно: маркування часто обмежується кодами районів вилову, де працюють і російські судна. Додатково проблему ускладнює так званий «норвезький обхід», коли виловлену Росією рибу переробляють у Норвегії, після чого вона заходить на ринок ЄС як норвезька.
За даними Euractiv, особливо залежними від імпорту російської тріски залишаються Португалія, Нідерланди та Польща. У Варшаві визнають, що майже повністю залежать від імпорту сировини, альтернативи якій у межах ЄС фактично немає.
Тим часом скумбрія у світі опинилась на межі дефіциту через надмірний вилов.