Команда художника Марчука знову звинуватила ексдепутата у спробі привласнити твори

Про це повідомили в соцмережах Марчука.

Помічниця Івана Марчука, Тамара Стрипко, розповіла, що ідеться про права на всі твори, створені художником за близько 80 років роботи, — це приблизно 5 тисяч робіт.

Як стверджується, у травні 2020 року Михайло Апостол та його знайомі представили Марчуку певний договір про наміри, запевнивши, що він недійсний без нотаріального посвідчення. І художник, довіряючи Апостолу, підписав документи, не читаючи.

Помічниця Марчука заявила, що пізніше виявила, що в документах ішлося про передання виключних авторських прав на роботи Марчука на 100 років всього за 10 тисяч гривень.

«[Документи] приніс приятель, і треба знати психологію творчої людини — абсолютне переконання, що йому хочуть добра. Рефреном повторювалася фраза: воно все одно недійсне, ви перечитаєте, коли буде можливість», — розповіла Тамара Стрипко.

За її словами, ексдепутат «увійшов у довіру» до художника за кілька років до цього.

«Він представився активістом, співголовою “Тернопільського земляцтва у Києві”. Хоча маестро Марчук дуже обережний, кого пускати у свою майстерню, але ж — земляк. Він прийшов із головою ГО, приятельські стосунки, людина нібито статусна — на той час був [радником] міністра внутрішніх справ. Кілька разів на пів року він заходив до майстерні, виявляв всілякі ознаки поваги до художника, спілкувалися… І тут 21 травня 2020 року він привів кількох людей, яких Марчук взагалі не знав», — сказала помічниця художника.

Вона заявила, що незадовго до цього Марчуку зробили операції на очах, і він не міг вчитуватися в надані документи.

«Ці папірці уже були підписані невідомими мені людьми, серед яких — син Апостола, котрого до сьогоднішнього дня я у вічі не бачив. Ніякого попереднього ознайомлення чи то обговорення не було, принесене я не читав. Того ж дня, за наполяганням мого надійного багаторічного друга, головного свідка цієї афери Тамари Стрипко, я побіжно переглянув ці папери й негайно звернувся до Апостола з вимогою припинити всякі дії, оскільки не мав ні намірів, ні потреби передавати будь-кому будь-які права. Апостол запевнив мене у тому, що всілякі дії припиняє і ніякого договору уже не існує: “Будьте спокійні, дорогий маестро, можете навіть порвати принесене”», — ішлося в заяві художника.

Марчук був переконаний, що ця історія «закінчилася того ж дня, що й розпочалася». Але за чотири роки винороби, з якими художник домовився про використання його творів на етикетках, повідомили, що незнайомий їм чоловік представився власником ексклюзивних авторських прав на зображення картин.

Художник заявив, що намагався сконтактувати з Апостолом — телефонував, писав лист, просив звернутися спільних друзів. Справа дійшла до суду.

За словами Марчука, він стикається із затягуваннями, тиском, приниженнями та погрозами. За його словами, у суді навіть клопотали про судово-психіатричну експертизу для нього. Нещодавно представники художника повідомили, що суд відхилив апеляцію сина Апостола, Ігоря, про непроведення почеркознавчої експертизи.

«Чи є нормальним такий стан речей, коли я уже майже рік у свої дев’яносто борюся у судах за мною створене за життя, щоб воно служило Україні, а не купці шахраїв? Чи є управа на потвор, і хто стоїть за їхньою самовпевненість й зухвалістю?» — ішлося у повідомленні в соцмережах Івана Марчука.

Сам Михайло Апостол заявив, що «договір ніяк не стосується оригіналів картин Марчука, а тільки фото з його картин, яке може зробити будь-яка людина на виставці чи в іншому місці».

«Мова НЕ про картини. Мова про ФОТО з картин. Про звичайні репродукції, які друкують, продають, наносять на футболки, постери, сувеніри… Так працює весь світ. Оригінали — це табу і є власністю автора до того часу, допоки він сам в нотаріуса не перепише на кого забажає. Але навіть це для багатьох космос в розумінні», — писав Апостол.

Він наголосив, що «де-юре, відповідно до даних офіційних державних реєстрів інтелектуальної власності, всі майнові права на твори належать Івану Марчуку».