Українська металургія під час війни втратила частину ВВП, але зберігає ключову роль в економіці попри війну

До російського вторгнення гірничо-металургійний комплекс забезпечував понад 10% ВВП та близько третини товарного експорту України, формуючи значну частину валютних надходжень і податкових платежів, йдеться в матеріалі NV.

У 2021 році внесок ГМК в економіку становив 10,3% ВВП з урахуванням суміжних галузей і споживчих витрат працівників. Частка металургії в експорті сягала майже 33% — $22,2 млрд валютної виручки. Тоді ж підприємства галузі сплатили близько $3,5 млрд податків і зборів.

До війни металургія функціонувала як масштабна економічна екосистема: сталь була основою для машинобудування, будівництва, енергетики та оборонної промисловості. Один працівник галузі створював робочі місця ще для чотирьох осіб у суміжних секторах, а кожен тринадцятий найманий працівник в Україні був пов’язаний із металургією.

Галузь відігравала містоутворювальну роль у Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі та Маріуполі. Зокрема, на «Азовсталі» працювали понад 10 тис. осіб, на ММК імені Ілліча — близько 14 тис., на «АрселорМіттал Кривий Ріг» — майже 20 тис.

Ситуація з металургією після 2022

Після початку повномасштабної війни сектор зазнав значних втрат. Підприємства в Маріуполі, на які припадало близько 40% виробництва сталі, опинилися в окупації. Це призвело до втрати 40% експорту чавуну та близько 30% експорту прокату. За підсумками 2024 року внесок металургії скоротився до 7,2% ВВП, а експорт гірничо-металургійної продукції — до $6,4 млрд, або 15,4% товарного експорту. Податкові надходження від ГМК зменшилися до приблизно $1 млрд.

Попри це, галузь продовжує інвестувати. У 2024 році капітальні вкладення металургійних підприємств становили $650 млн — 18,3% усіх інвестицій у промисловість. Це на 8,3% більше, ніж у 2023 році. Зокрема, активи групи «Метінвест» у 2025 році спрямовувалися на проєкти енергонезалежності, включно з будівництвом газових електростанцій для стабільної роботи під час блекаутів.

Наразі металургія розглядається як матеріальна основа післявоєнної відбудови — від відновлення інфраструктури до житлового будівництва. Галузь також забезпечує потреби оборонно-промислового комплексу, зокрема у виробництві броньованих елементів, захисних конструкцій та інженерних споруд.

Інтеграція в ЄС

Окремим викликом залишається інтеграція з європейським ринком. ЄС є основним напрямом експорту української сталі — близько 64% поставок. Водночас із 2026 року в Євросоюзі почне діяти механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), що створює додаткові бар’єри для експорту. Рішення щодо можливих відстрочок або винятків для України поки не ухвалене.

За прогнозами, у 2026 році виробництво сталі в Україні може зрости до 6,7–7 млн тонн проти 6,2 млн тонн за 10 місяців 2025 року. Близько 55% продукції й надалі експортуватиметься через обмежений внутрішній попит. Серед ключових стримувальних чинників експерти називають нестабільне енергопостачання, високу вартість електроенергії, логістичні тарифи, дефіцит кадрів і воєнні ризики.

За п’ять років найбільші металургійні підприємства України сплатили податків і зборів на 190 млрд грн (приблизно $6,2 млрд). У 2024 році податкові надходження чотирьох металургійних компаній становили 1,6% доходів бюджетів усіх рівнів. Водночас експерти попереджають, що зростання тарифів державних монополій та вантажних тарифів «Укрзалізниці» може призвести до згортання виробництва й втрати цього джерела бюджетних надходжень.

Нанадаємо, Кабмін заборонив експорт металобрухту та деревини до кінця 2026 року.