Російська влада намагалася обмежити вольності запорозьких козаків протягом усього XVIII століття. У 1762 році кошовим отаманом був обраний Петро Калнишевський, який прагнув пом’якшити залежність Січі від російської влади. Незважаючи на спільні воєнні дії російських військ і козацьких полків під час російсько-турецької війни 1768–1774 років, російська влада вирішила ліквідувати козацький устрій в Україні. Повертаючись з походу на Туреччину, російські війська на чолі з генералом Петром Текелієм без попередження напали на Нову Січ.
Зважаючи на чисельну перевагу ворога (45 тисяч росіян проти 3-тисячного гарнізону Січі) кошовий отаман Калнишевський наказав не чинити опір. 15 (4 за старим стилем) червня 1775 року російські війська повністю зруйнували Нову Січ. Все майно та документи Січі були вивезені до Петербурга, Петра Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі, а кошового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу було заслано до Сибіру. Руйнування Січі відбулося за ініціативи імператриці Катерини ІІ. 14 (3) серпня 1775 року вона оприлюднила маніфест про ліквідацію Запорозької Січі.
Після ліквідації Січі більша частина козаків перейшла на землі Османської імперії, утворивши Задунайську Січ у гирлі Дунаю.
