День гімну України. 20 фактів про виконання, історію створення та становлення державного гімну

Гімн України був створений у 1862 році, коли Павло Чубинський написав вірші, що згодом стали основою для національного гімну. Музику до віршів написав Михайло Вербицький, український композитор та священик.

20 фактів про український гімн

Далекого 1862 року, в Києві, у 23-річного Павла Чубинського на вечірці на вулиці Великій Васильківській, 106, сербські студенти з Київського університету виконали пісню про царя Душана. У ній були слова – “серце б’ється і кров тече за його свободу”. Павлу пісня настільки сподобалася, що буквально за півгодини він написав свій текст – “Ще не вмерла Україна”, який одразу ж заспівали на сербський мотив. Невдовзі пісня стала популярною серед прогресивних українців, але Павлу тоді слави не принесла – його заслали жити в Архангельську губернію.

Але існує також версія, що Павло Чубинський, ймовірно, написав вірш під впливом польської патріотичної пісні «Jeszcze Polska nie zginęła» («Ще Польща не загинула»), яка стала національним гімном Польщі.

У 1862-1863 роках композитор та священник із Галичини Михайло Вербицький поклав текст Чубинського на музику. Уперше цей твір прозвучав у польському Перемишлі на річниці пам’яті Шевченка – 10 березня 1865 року. Ця дата і стала Днем Державного Гімну України. Спершу він поклав музику для сольного виконання, а згодом створив і хорову версію. Вперше слова майбутнього гімну були опубліковані у 1863 році у львівському журналі «Мета».

Після першої публікації тексту в львівському журналі Мета в 1863 році певний час його авторство приписували Тарасу Шевченку.

Перший запис зробили в жовтні 1910 року на фірмі Gramophon у німецькому Кельні за участю відомого українського оперного виконавця Модеста Менцинського.

Як Гімн України 1917 року пісню проголосили в Українській Народній Республіці, але після поразки національно-визвольних змагань виконувати заборонили. 22 січня 1919 року — Гімн лунав на Софійській площі у Києві під час проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину українську державу.

17 червня 1918 року американське видання The New York Times опублікувало переклад тексту українського гімну англійською. Існує кілька варіантів перекладу, один із найпоширеніших – «Ukraine’s glory has not perished, nor her freedom yet». Загалом гімн має кілька мовних версій. Французька – використовується українською діаспорою у Франції та Канаді. Німецька – популярний у Німеччині, де проживає багато українців. Польська – особливо серед українців у Польщі та історично тісно пов’язана з польським гімном. Іспанська – виконували в Латинській Америці та Іспанії під час підтримки України. Італійська – використовувався під час проукраїнських акцій в Італії. Румунська – поширений серед українців у Румунії та Молдові. Чеська та Словацька – перекладені для українських громад у цих країнах. Угорська – існує версія для української меншини в Угорщині. Грузинська – виконували під час спільних акцій підтримки України в Грузії.

1939 року пісню офіційно юридично затвердили як Гімн Карпатської України.

У Союзі “Ще не вмерла України” відкинули як гімн УРСР – вона суперечила комуністичній ідеології, замість нього затвердили текст Павла Тичини “Живи, Україно, прекрасна і сильна”.

Кубанський поет і краєзнавець Іван Варавва включив текст пісні “Ще не вмерла Україна” до збірки “Пісні козаків Кубані”, яка вийшла друком 1966-го, а Кубанський козачий хор виконував її як давню козацьку пісню.

У вересні 1989 року “Ще не вмерла Україна” публічно виконав Василь Жданкін – на стадіоні Буковина під час фестивалю “Червона Рута-1989” у Чернівцях.

24 серпня 1991 року Гімн вільного українського народу “Ще не вмерла Україна” перед будівлею українського парламенту виконала тернопільська “Заграва”.

5 грудня 1991 року “Ще не вмерла Україна” офіційно пролунала у виконанні відомого хору ім. Верьовки під керівництвом Анатолія Авдієвського на засіданні Верховної Ради – воно було присвячене Всеукраїнському референдуму і президентським виборам.

Музику Гімну ВРУ затвердила в січні 1992 року, а текст – у березні 2003 року. Тоді ж, у 2003, внесли поправку в перший рядок пісні: старий Гімн України звучав як “Ще не вмерла Україна, і слава, і воля…”, а новий Гімн України запропонували виконувати як “Ще не вмерла України і слава, і воля…”.

2005 року випустили ювілейну монету в 10 грн, присвячену Гімну України та 140-й річниці з першого виконання.

Гімн України набув неймовірної популярності у 2004-му році під час Помаранчевої революції та у 2013-му – в період Революції Гідності.

2022 року до Дня Незалежності України було поставлено світовий рекорд “Наймасовіше одночасне виконання Гімну України в 50 країнах світу”;

Оригінальні зразки тексту та музики українського гімну досі зберігаються в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.

24 серпня 2022 року було поставлено світовий рекорд: наймасовіше одночасне виконання гімну України. У заході взяли участь 5137 людей з 55 країн світу.

Виконання офіційної версії гімну триває приблизно 45 секунд. Це один із найкоротших гімнів у світі. Хоча офіційно затверджено тільки перший куплет і приспів, існують повні версії гімну, які виконують на патріотичних заходах. Оригінальна повна версія вірша Павла Чубинського містить чотири куплети. Згідно з законом, під час виконання гімну громадяни мають стояти, а військові – віддавати честь.

Оригінальний вірш Чубинського

“Адаптована” сучасна версія