Про це стверджує наукова оглядачка Анжана Ахуджа, пише Financial Times.
Рис є основною їжею для понад половини населення світу. У багатьох країнах Азії існують стратегічні запаси рису: у 2025 році Японія вперше з часів цунамі 2011 року скористалася національним резервом, щоб протистояти панічним закупівлям і стрімкому зростанню цін.
Країни прагнуть до самозабезпечення — цього тижня Китай оголосив десятирічний аграрний генеральний план для гарантування продовольчої безпеки. Індонезія відвела територію розміром з Ямайку на східній околиці свого величезного архіпелагу для створення нових рисових ферм.
Світ опинився на межі рисової кризи через «вибухову суміш науки, політики й економіки», вважає Ахуджа. Проблеми з виробництвом рису назрівають, особливо в Азії: експерти вказують на те, що індонезійський мегапроєкт зі створення нових рисових господарств приречений на провал через екологічні ризики, суд заборонив фермерам на Філіппінах вирощувати генетично модифікований «Золотий рис», а Японія змушена вдаватися до національного резерву рису, щоб подолати нестачу та стрімке зростання цін.
Наукові інновації, спрямовані на збільшення врожайності рису, є одним із можливих рішень в умовах зміни клімату, написала пише Ахуджа. Але деякі з цих проєктів зазнали скорочення фінансування після повернення Дональда Трампа на посаду президента США — що, за словами авторки, є «неапетитною новиною» для світу.
