Про це пише BBC.

Побіжні ознаки підготовки Кремлем сил для нового наступу стали помітними ще наприкінці зими.

Активність російських військ, зокрема на Донбасі, впала, а не деяких ділянках українці навіть змогли провести контратаки.

Все це вказувало на те, що РФ взяла паузу і акумулює резерви для масштабної цілі.

Початок нового наступу росіян

Наприкінці березня Володимир Зеленський заявив, що Володимир Путін готує новий наступ. Йдеться в першу чергу про східні області України, які російська армія начебто планувала знову атакувати ще влітку 2024 року.

“Путін намагається виграти час і готується до весняного наступу. Ми бачимо підготовку до цієї операції та поділилися нашими розвідданими з союзниками. Треба дивитися на ситуацію з широко відкритими очима. Путін готує новий наступ, зокрема у Сумській та Харківській областях”, — сказав Зеленський Le Figaro.

Головнокомандувач Збройних сил Олександр Сирський підтвердив цю інформацію, зазначивши в інтерв’ю LB.ua, опублікованому 9 квітня, що цей наступ “фактично вже розпочався”.

Джерело в керівництві українського генштабу пояснило ВВС Україна, що про початок операції РФ може свідчити зростання кількості боєзіткнень на усіх ділянках фронту наприкінці березня.

Кількість атакувальних дій росіян зросла в понад два рази і була найбільшою з початку року.

Якщо на початку березня їх було близько сотні на день, то наприкінці місяця фіксувалося вже понад 200 боєзіткнень. Станом на початок квітня середній показник тримається на рівні 150-160.

Співбесідник в генштабі вважає, що “ескалація російського наступу” може відбутися орієнтовно в травні – на початку червня.

Заступник голови офісу президента України з військових питань, полковник Павло Паліса в спілкуванні з журналістами на початку квітня сказав, що російське командування “готується до активізації бойових дій”.

“Спостерігаються ознаки підготовки російського угруповання до активізації бойових дій на кількох напрямках. Безумовно, у росіян є ресурси. Але чи достатньо їх для досягнення суттєвих успіхів, особливо оперативного рівня — маю сумніви”, – заявив він.

Які цілі Росії

Які ж цілі зараз переслідує Кремль?

Очевидно, зазначає співбесідник ВВС Україна в генштабі, пріоритетними напрямками залишаються агломерації міст на Донеччині, до яких російська армія змогла наблизитись в 2024 році. Це агломерації Покровськ-Мирноград і Краматорськ–Слов’янськ–Костянтинівка.

Що стосується першої, то армія РФ перебуває за 4-5 км від околиць Покровська. Українцям вдалося провести декілька контратак і загальмувати росіян на рубежі сіл Шевченко-Піщане–Котлине. Це зірвало плани Кремля з напівохоплення міста, однак армія Росії не зменшує темпи і намагається знайти шпарину в обороні ЗСУ.

Що стосується агломерації Краматорськ–Слов’янськ–Костянтинівка, то щоб почати бої за неї, росіянам необхідно завершити окупацію сусідніх населених пунктів – Часового Яру і Торецька.

Про повний контроль жодного з них наразі не йдеться, тривають бої в міській забудові. До околиць Костянтинівки від російських позицій наразі 8-10 км.

Однак початок весняно-літньої кампанії РФ вже відбився на ділянці фронту північніше.

На початку квітня росіянам вдалося “проломити” українську оборону на Лиманському напрямку.

Тут ще наприкінці 2024 року вони створили невеликий плацдарм на західному березі річки Жеребець, а зараз розширили його, наступаючи одночасно на південь – до Лиману і на захід – до річки Оскіл і містечка Борова на його березі.

Якщо росіянам вдасться досягти цих цілей, то українська оборона опиниться в скрутному становищі, оскільки буде обрізана логістика ділянки фронту біля Серебрянського лісу, Сіверська та Слов’янська.

На півдні Донбасу та в Запорізькій області російський наступ переслідує поки що тактичні цілі.

У районі сіл Котлярівка – Троїцьке (20 км південніше Покровська) російська армія штурмує українську лінію оборони, щоб пробитись до адмінкордонів Донецької області і, ймовірно, зайти на територію Дніпропетровської.

Тут найближчою метою може бути логістичний центр ЗСУ в селищі Новопавлівка. До нього військам РФ залишається подолати близько 15 км.

Ще південніше росіяни прагнуть обрізати логістику Сил оборони, що спирається на трасу Донецьк – Запоріжжя. Під загрозою тут села Багатир і Комар. У випаду їх взяття українським військам доведеться відходити на 20 км західніше, до кордонів Дніпропетровщини, на рубіж річок Солона і Мокрі Яли.

Зросла кількість атак і південніше Запоріжжя.

Це пожвавлення поки що не становить загрози обласному центру, каже ВВС джерело в українському військовому командуванні.

На даному етапі армія РФ намагається ускладнити логістику ЗСУ між вузлами оборони в Оріхові та Кам’янському, захопивши висоти поруч.

Чи є загроза для Сум і Харкова

Президент України і головком ЗСУ відмітили агресивні плани Кремля щодо Сумщини та Харківщини.

Дійсно, ще з кінця лютого російські війська, розвиваючи свій наступ на Курщині, змогли перейти лінію державного кордону і зав’язати бої в селах Сумської області.

Наразі бойові дії ведуться в районі сіл Басівка, Новеньке, Журавка, Веселівка, тобто максимальна глибина вклинення російської армії по фронту складає до 7 км, а ширина – 25 км.

Міноборони РФ заявило, що вже взяло під контроль Басівку і Журавку, українська влада це заперечує і каже, що села в “сірій зоні”.

За даними ВВС Україна, в останні тижні командування ЗСУ перекидає додаткові підрозділи на цей напрям, щоб стримати противника.

Джерело в генштабі каже, що задум Кремля – створити буферну зону на Сумщині та загрожувати обласному центру.

“Одна з цілей – це створити оточення чи напівоточення Сум”, – заявив співбесідник.

Саме для недопущення цього ЗСУ все ще утримують залишки плацдарму на Курщині в районі сіл Олешня та Горналь та почали 18 березня обмежену операцію на стику Бєлгородської і Курської областей.

Тут українцям з боями, але вдалося продавити російську оборону та створити плацдарм в районі сіл Демидівка та Поповка.

Тривалий час українська влада публічно не підтверджувала прорив на Бєлгородщині, але 8 квітня Зеленський заявив про “українську присутність” в цьому регіоні.

“Продовжуємо вести активні дії в прикордонних районах на території ворога, і це абсолютно справедливо – війна повинна повертатися туди, звідки вона прийшла”, – наголосив він у відеозверненні.

9 квітня він пояснив, що наступ ЗСУ на Бєлгородщині розбив плани РФ сформувати єдине наступальне угруповання для атаки на Сумщину і Харківщину.

“Відповідні кроки були зроблені нашими воїнами, що розтягнуло і не дало сформувати руськім наступальний “кулак” у тому виді, на який вони розраховували”, – зазначив президент.

Що стосується російського наступу на Харківщині, то тут не йдеться про загрозу безпосередньо обласному центру.

Співбесідник з керівного складу ЗСУ пояснює, що російська армія намагається активізувати свої дії у Вовчанська, а також розвинула свій успіх на декількох плацдармах на річці Оскіл.

Ще в грудні минулого року армійці РФ змогли переправитись через цю водну перешкоду на її західний берег, який утримували ЗСУ. Попри спротив українців, росіянам станом на квітень вдалося створити і розширити відразу декілька плацдармів – біля сіл Тополі, Дворічна, Кам’янка, Новомлинськ.

Якщо РФ вдасться об’єднати їх і переправити на них бронетехніку, то українське командування може стикнутися з кризою оборони як біля Куп’янська, так і північніше – вздовж лінії кордону Харківської і Бєлгородської областей.

Поки що українські оборонці намагаються розбивати ці плани противника.

Які в росіян є ресурси

Військові експерти, аналізуючи початок операцій росіян на Сумщині і Харківщині, вказують на обмежені ресурси, які залучені до них.

Так, оглядач групи “Інформаційний спротив”, полковник запасу ЗСУ Костянтин Машовець звертає увагу, що для операцій на Курщині командування російського угруповання військ “Північ” залучило близько 62-65 тисяч військових. Переважно це підрозділи повітряно-десантних військ і морської піхоти, а також до чотирьох бригад північнокорейських бійців.

Що стосується останніх, то, за даними джерел ВВС Україна в генштабі, військові КНДР поки що не переходили український кордон.

Машовець вважає, що така кількість і стан російського угруповання може проводити на Сумщині тільки “наступальну операцію обмеженого масштабу” – тобто лише просування до 10 км углиб та до 30 км завширшки по фронту для створення буферної зони.

“Однак його здатність прорвати підготовлену оборону Збройних сил України (навіть перший її рубіж) на цьому напрямку в оперативно-тактичній глибині, а тим більше просунутися до міста Суми, особисто для мене викликає на даний момент досить скептичну оцінку”, – наголошує експерт.

Однак він додає, що такий сценарій теоретично можливий.

Щоправда, лише у випадку кардинального посилення російського угруповання.

Такі резерви у РФ можуть з’явитись не раніше середини літа і за умов, що їх розгортання буде безпроблемним, а масштаби наступальних дій на інших напрямках будуть мінімальними.

В такій ситуації військовий аналітик вважає вірогідними цілями російського наступу на Сумщини декілька об’єктів, важливих для утримання “буферної зони”.

Це висоти між селами Юнаківка та Храпівщина, лісовий масив на північний схід від Сум, який простягається від Радьківки до Могриці, та узбережжя річки Псел в прикордонні.

Повертаючись до резервів, то українська влада каже про плани Кремля цьогоріч створити 15 дивізій і наростити своє угруповання ще на 140-150 тисяч осіб. Проблем із залученням особового складу у росіян на цей момент немає, зауважує заступник голови ОП Паліса.

Станом на зараз в Україні вже перебуває 623 тисячі російських військових, каже головком Сирський.

Що робитиме Україна? Співбесідник в керівництві ЗСУ каже, що країна змушена “діяти аналогічно”, тобто також набирати людей та посилювати військові підрозділи.

На його думку, заяви Кремля про готовність до перемир’я – маніпуляція, щоб приховати підготовку до наступу.

Частково це підтверджують і слова Володимира Путіна. Попри заяви про готовність до “мирного врегулювання”, він 27 березня публічно заявив про перспективу “добити” противника.

“По усій лінії бойового зіткнення наші війська володіють стратегічною ініціативою. І є всі підстави вважати… Я ще зовсім нещодавно казав, що ми їх дотиснемо, то зараз є всі підстави вважати, що ми їх доб’ємо”, – заявив очільник Кремля.

Чи насправді Москва має достатньо підготовлених резервів для такого удару, чи з якихось причин розраховує на крах української оборони, стане відомо вже в найближчі місяці.