Про це пише місцеве медіа «Конкурент».

Олег загинув 8 квітня в районі населеного пункту Покровськ Донецької області. Коли родину сповістили про  загибель воїна, поховати його спершу хотіли у його рідному селі Тоболи, що на Камінь-Каширщині, де є лише одна церква, яка досі залишається у підпорядкуванні УПЦ МП.

Тому рідні звернулися до настоятеля Свято-Троїцького храму УПЦ МП в Тоболах Віктора Пащука з проханням дозволити провести обряд у церкві запрошеному священику з ПЦУ.

До служби також просили долучитися і настоятеля церкви, але він заборонив не лише заносити тіло Олега до церкви, а й навіть відспівати його біля храму.

Прощання зрештою відбулося у Луцьку.

У коментарі  журналістам дружина загиблого Ірина розповіла, що така поведінка священника триває роками.

«Колись цей же священник не дозволив мені хрестити похресницю, усіх називає «раскольниками», не читає записки «за здоров’я», якщо бачить, що хтось з цих людей, наприклад, вінчаний в українській церкві. Він закреслює або пише «раскольники», дозволяє собі такі речі, які в голові не вкладаються», – ділиться Ірина.

Жінка пояснює, що у сусідніх селах – інша практика, де відспівують і ті, і ті священники або ж дають добро на те, щоб впустити запрошеного духівника.

“Я не розумію, як на четвертий рік війни може бути така неповага. Ким би ти себе не ставив, не поважати людину, яка віддала своє життя, захищаючи тебе, у тому числі, твою сім’ю, бо ти маєш бронь. Чесно, я би хотіла, щоб він (священник, – ред.) побачив, наскільки там хлопцям тяжко. У мене просто в голові не вкладається, як у наш час є отакі проросійські попи, бо я по-іншому не можу їх назвати», – каже Ірина.

Також дружина загиблого воїна закликала людей, які ходять у церкву, де склалася ця ситуація, задуматись.

«Якщо ви дійсно поважаєте Олега, його самопожертву задля вашого майбутнього, плекаєте його світлу пам’ять, але водночас збираєтесь йти до цієї церкви святити пасхальний кошик — подумайте, будь ласка, ще раз. Подумайте, чи хочете ви святити паску в місці, де панує така дволикість. У храмі, де людина, яка мала би бути духовним провідником, вважає себе вищою за інших. Де йому кажуть, що церква належить громаді, а він поводиться так, ніби це його особиста власність. ЛЮДИ, які стоять на захисті нашої країни і які віддали своє життя борючись за її незалежність, не заслуговують на таке ставлення. Я хочу, щоб про це дізналися всі. Хочу, щоб щось у цьому світі змінилося. І якщо хтось чекав на знак — можливо, це саме він», – написала Ірина у соцмережах.

Священик Віктор Пащук заперечує, що до нього зверталися з таким проханням.

«З близьких родичів до мене ніхто не приходив. Я почув, що загинув Олег і одна була думка, що ми будемо хоронити, знаєте, налаштувався. Потім був мене похорон і я в храмі готувався до відспівування. Приїхала одна жіночка, далека їхня родичка, пенсіонерка і говорить: «Ви чули, що загинув Олег, так?». Кажу, чув, горе. От, хочуть хоронити, але, значить, з ПЦУ. Мовляв, не ви будете хоронити або ж разом. Я відповів їй, що буду говорити з нашим правлячим архієреєм. Ми вкінці обмінялись телефонами, я дав свій, вона дала свій. Я відспівування зробив, приїжджаю додому, буквально, тільки приліг, вона дзвонить і питає, чи дзвонив я до владики. Ще ні, кажу, бо відпочиваю, трошки втомився», – каже отець.

На це, за словами священника, тітка Олега відповіла: «Ви не дзвоніть, все вирішено, дружина хоче ховати в Луцьку. Вони в Луцьку жили, вона так вирішила».

Священник зазначив, що у їхній церкві не було практики відспівування з запрошеним священником, проте таке було у сусідньому.