Таку думку висловив головний редактор BILD Роберт Шнайдер, наводимо повний переклад колонки.
Менш ніж рік тому тодішній президент США Джо Байден під час святкування 75-річчя НАТО назвав Альянс «найбільшим і найефективнішим оборонним союзом в історії світу».
Це не було перебільшенням, адже Альянс після двох світових воєн приніс своїм членам понад три чверті століття миру і свободи, а також зрештою поставив на коліна великого супротивника — Східний блок під проводом Радянського Союзу.
Втім, дев’ять місяців тому Байден також сказав: «Росія не переможе. Україна переможе».
Фрази, що нині звучать, наче з далекого минулого. Адже наступник Байдена Дональд Трамп нині робить усе для того, щоб усе стало навпаки — щоб агресор Путін вийшов переможцем, а Україна — переможеною у першій великій війні в Європі після 1945 року.
Відомі на сьогодні деталі «мирного плану» Трампа не залишають іншого висновку. З погляду Києва, це не що інше, як нав’язаний мир — саме той, якого Захід клявся ніколи не допустити.
Усвідомлює він це чи ні: якщо Україна впаде — НАТО мертве.
Адже основою Альянсу є зобов’язання про взаємну оборону, закріплене в статті 5 Північноатлантичного договору. Воно означає: будь-який напад на одного члена є нападом на всіх. Простими словами — один за всіх і всі за одного. Статтею 5, до речі, скористались лише один раз — після терактів Усами бен Ладена 11 вересня 2001 року проти США. Тоді НАТО успішно пройшло випробування.
Нині ж ситуація має інакший вигляд: принцип «один за всіх і всі за одного» несумісний із тим, що Трамп майже не бере до уваги безпекові інтереси своїх союзників у Європі, які ручалися за існування незалежної й демократичної України.
Навпаки — президент чітко дає зрозуміти, що США не братимуть участі ні в контролі за перемир’ям, ні у відбудові України. Ясніше розірвати трансатлантичну єдність просто неможливо.
Але питання, що випливають із цього розвитку подій, є ще глибшими: як у майбутньому гарантувати безпеку Заходу?
Хто сьогодні справді вірить, що США в майбутньому застосують усю свою військову потугу, щоб відбити напад Путіна, скажімо, на одну з країн Балтії, які є членами НАТО? І чи відправили б ми тоді німецьких солдатів на війну проти Путіна? Як би вирішили Париж, Мадрид чи Рим?
Успіх НАТО, до якого Німеччина приєдналася рівно 70 років тому, завжди базувався на абсолютній вірогідності стримування — перш за все завдяки наддержаві США.
Для мене це означає: нам потрібен європейський оборонний союз, який за потреби зможе обійтися без США. Путін та будь-який інший агресор повинні знати: хто зачепить Таллінн, матиме справу з Варшавою, Берліном, Лондоном, Парижем, Римом і Мадридом. Інакше наше століття миру закінчиться — рано чи пізно.
У кінці цього похмурого і небезпечного тижня все ж є промінь надії: президент США Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський ведуть мирну бесіду — віч-на-віч, сидячи в кріслах у Соборі Святого Петра. Чи допоможе Папа Франциск, навіть у смертному віці, хоч трохи наблизити світ до миру?
Путіна в Римі не було — інакше його могли б заарештувати ще в аеропорту за воєнні злочини.
Там, де є Путін, миру немає.
