Про це пише The New York Times.

Після того як США уклали угоду про спільне користування правами на мінеральні ресурси України — включно з елементами, важливими для багатьох високотехнологічних галузей, від електромобілів до винищувачів і танків — шлях до фактичного видобутку цих мінералів залишається складним і невизначеним.

Завершення війни з Росією, що триває вже понад три роки, — лише перша з численних перешкод, які доведеться подолати, перш ніж США зможуть отримати потенційний зиск.

Карти, які демонструють трильйонні запаси мінералів по всій Україні — включно з територіями, окупованими російськими військами — ґрунтуються здебільшого на застарілих дослідженнях, і, за словами експертів, для належних геологічних обстежень знадобиться кілька років. Родовища може бути важко розробити; інвесторам доведеться вкласти мільярди доларів в Україну, щоб почати видобуток.

Крім того, енергетичну інфраструктуру країни — яку й далі обстрілюють російські ракети та дрони — потрібно буде відновити й модернізувати, щоб забезпечити величезні обсяги електроенергії, необхідні для гірничих операцій.

Президент Трамп заявив, що США можуть отримати від угоди сотні мільярдів доларів — набагато більше, ніж $1 мільярд на рік, які Україна нині заробляє на роялті від своїх природних ресурсів.

Проте потенційні вигоди для США є величезними, оскільки Вашингтон намагається зменшити свою залежність від домінування Китаю в галузі видобутку й обробки мінералів. Китай контролює понад 90% світового виробництва й 60% видобутку рідкісноземельних елементів, які використовуються у смартфонах, електромобілях тощо.

“Одна з переваг України — те, що більшість світових резервів уже перехоплені Китаєм, тоді як в Україні досі багато невикористаного потенціалу,” — сказала Грейсалін Баскаран, директорка Програми безпеки критичних мінералів в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень.

Угода також відкриває перспективу розвитку газових і нафтових родовищ у Чорному морі, а можливо, і в Азовському, що, за словами Наталії Шаповал, віцепрезидентки Київської школи економіки, є найімовірнішими короткостроковими проєктами з прибутком.

Це може бути вигідною угодою як для України, так і для США, зазначила вона.

“Це створює передумови для відновлення, інвестицій, розвитку Чорноморського регіону,” — сказала вона. Сусідня Румунія вже розвиває великі поклади природного газу в Чорному морі.

Але багато деталей угоди ще не визначено і вони залежатимуть від перебігу війни й умов можливої мирної угоди.

Президент України Володимир Зеленський уперше запропонував надати частку в національних ресурсах торік, щоб дати США вагомішу мотивацію підтримувати боротьбу України.

Однак розбіжності щодо форми угоди спричинили напруження у відносинах між Зеленським і Трампом саме в той момент, коли Білий дім відновив прямі переговори з президентом Росії Володимиром Путіним.

На цьому тлі початкову пропозицію Білого дому деякі сприйняли як шантаж — мовляв, жертва агресії має сплатити “репарації” за минулу допомогу США, не маючи жодних гарантій майбутньої безпеки.

Київ опирався, і угоду було переглянуто.

Уряд України оцінює, що країна володіє 5% світових запасів найбільш критичних сировинних матеріалів — зокрема літію, титану, урану й графіту. Геологічна служба США виявила, що в Україні є поклади 20 з 50 мінералів, визначених як критично важливі для економіки та оборони США.

Проте пані Баскаран застерігає: на проведення повноцінних геологічних досліджень можуть піти роки.

“Може виявитися, що покладів набагато більше — або що вони економічно нецікаві,” — сказала вона, додавши: “У середньому минає 18 років від виявлення родовища до початку видобутку.”

Мартін Джексон, керівник напряму сировини для батарей у дослідницькій компанії CRU, зазначив, що родовище в Полохівському має дозвіл на видобуток, який може забезпечити близько 2% світового постачання літію — ключового матеріалу для акумуляторів.

Однак, за його словами, це ще не гарантує початок розробки родовища, навіть попри його важливість для Європи. Низькі ціни на літій гальмують навіть менш ризиковані проєкти по всьому світу.

“Найбільша перешкода — це сам ринок літію,” — зазначив він.

Денис Алошин, директор зі стратегії компанії UkrLithiumMining, яка володіє родовищем, розповів, що компанія отримала ліцензію ще 2017 року і сподівається розпочати видобуток у 2029-му, але для завершення проєкту потрібно ще зібрати $350 мільйонів — чому заважає війна.

Він вважає, що угода з США є “можливістю для українського гірничого сектору”, зважаючи на обсяги необхідного капіталу.

“Україна історично мала мало прямих іноземних інвестицій,” — сказав він, однак додав, що суттєвого прогресу годі очікувати, доки триває війна.