Історія свята сягає часів раннього християнства. За Євангелієм, на сороковий день після народження Ісуса Христа Діва Марія та Йосип принесли Немовля до Єрусалимського храму, щоб виконати закон Мойсея. Там вони зустріли старця Симеона, який отримав обітницю від Бога, що не помре, доки не побачить Спасителя. Побачивши Ісуса, він промовив відомі слова «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…», які стали частиною богослужіння. Саме ця зустріч — «стрітення» — дала назву святу.
У православній традиції Стрітення символізує зустріч Старого і Нового Завіту, людства з Богом, а також світла з темрявою. У цей день у храмах відбувається освячення свічок, які вважаються оберегом від грози, пожежі та різних бід. Віруючі зберігають їх удома як символ Божого захисту.
Молитви на Стрітення Господнє особливо присвячені подяці за дар спасіння та проханню про духовне світло. Віряни звертаються до Господа з проханням про мир у родині, здоров’я та захист від зла.
Традиції свята включають відвідування храму, участь у літургії та освячення свічок. У народній культурі Стрітення також вважалося днем зустрічі зими та весни. Існували прикмети: якщо цього дня погода ясна — весна буде ранньою, якщо ж похмуро — зима затягнеться.
Заборони на Стрітення стосуються сварок, важкої фізичної роботи та будь-яких дій, що можуть порушити мир у родині. Вважалося, що цього дня слід уникати негативних емоцій, адже вони можуть «затягнути» негаразди на весь рік.
