Про це йдеться у його колонці для The Telegraph.

За його словами, кероване заморожування «не буде відмовою від принципів», якщо воно супроводжуватиметься «залізобетонними умовами», зокрема:

  • жодного юридичного визнання територіальних змін;
  • багаторівневі гарантії безпеки для України, включно з протиповітряною обороною, боєприпасами, ротаційною підготовкою і захищеними трубопроводами для постачання запасних частин;
  • автоматичні, зворотні санкції, які можуть бути застосовані за будь-яке суттєве порушення з боку Росії;
  • інвестиційна програма для прискорення подолання прірви в рівні життя між вільною та окупованою зонами.
На думку Броліна, ці складові перетворили б паузу «з дипломатичної невизначеності на ще одне змагання систем».

«Змагання, яке може завершитися через роки, а не десятиліття, возз’єднанням України, яка на той час випередить окупанта так само як Західна Німеччина випередила Східну Німеччину», — зазначає він.

Він також відповів на критику такого підходу, які кажуть, що заморожування винагороджує агресію або нормалізує крадіжку територій.

«Це неправильне розуміння плану. Заморожування, як я його описую, чітко зберігає юридичні претензії і залишає санкції і політичний тиск на столі переговорів; воно просто визнає сьогоднішню реальність поля бою, роблячи майбутній розворот долі Росії більш імовірним, ніж мовчазну згоду та визнає, що військова і безпекова спільнота вільного світу значно перебільшує силу російської „країни Потьомкіна“, а отже, стратегічне затягування часу — це вивірена, зворотна політика, спрямована на підрив потенціалу і легітимності Москви, доки не стане можливим політичне і економічне перезавантаження», — йдеться у колонці.

Крім того, Бролін зазначив, що для українців, які живуть під окупацією, пауза буде незадовільною, якщо вона відчутно не покращить перспективи повернення їхньої території під контроль України.

Саме тому, на його думку, будь-яка пауза в переговорах має супроводжуватися «швидкою та видимою» підтримкою Заходу та надійним моніторингом, а не «пустою риторикою».

За його словами, враховуючи те, що ні Вашингтон, ні Європа не готові надати сили, необхідні для негайної перемоги України на полі бою, «реалізм вимагає альтернативи».

Бролін вважає, що «найменш поганий варіант» для України виглядає як «кероване заморожування», яке зберігає «юридичні вимоги України» і водночас виграє час, необхідний для того, щоб перемогти Москву.

«Назвемо це „корейським“ заморожуванням з „німецьким“ ендшпілем — паузою, яка відкидає де-юре визнання вкраденої території, закріплює надійні гарантії безпеки та інвестує в спроможність України врешті-решт скасувати окупацію. Це була б не капітуляція, а стратегічний виграш часу», — написав він.

За його словами, виграш часу може піти на користь Україні з трьох причин.

Перша причина, на думку Броліна, полягає у тому, що російська економіка «балансує на межі», оскільки «клептократична структура», санкції, втеча капіталу, надмірна військова експансія, спричинені війною, підривають російський потенціал.

«Відсоткові ставки та інфляція тхнуть безгосподарністю бананової республіки», — йдеться у колонці.

Другою причиною, за словами Броліна, є політика США. Внутрішня політика Вашингтона накладає реальні обмеження на те, що Білий дім може взяти на себе в довгостроковій перспективі.

За його словами, американська громадська думка і різкі партійні розколи роблять нескінченну ескалацію політично небезпечною, а США розглядають Росію як «передусім європейську проблему».

Однак, як пише Бролін, президент США Дональд Трамп, ймовірно, буде останнім президентом США, який «керується застарілим рефлексом часів холодної війни», коли навіть найменший докір російському «ведмедю» сприймається як «прелюдія» до глобального конфлікту.

«Це, ймовірно, є першопричиною аргументу, що сусідні держави повинні просто змиритися і прийняти васальний статус, попри те, що „ведмідь“ серйозно поїдений міллю і що більшість колишніх радянських республік вже успішно вирвалися на свободу», — підкреслив він.

Третьою причиною є те, що Європа, за словами Броліна, «прокидається», а роззброєння і залежність від російських енергоносіїв хоч і були «ганебно наївними рішеннями», але цей курс виправляється.

«У міру того, як Європа активізується, мощі в Москві, без сумніву, продовжуватимуть керувати відносним занепадом Росії. Щороку протягом десятиліть звільнені колишні радянські республіки продовжували збільшувати розрив у ВВП на душу населення зі своїм колишнім гнобителем», — зазначає він.

Крім того, він наголосив, що США і Велика Британія також повинні бути готові відігравати «непропорційно велику» роль відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року: підтримувати спеціалізовані сили і засоби, східний фланг НАТО і разом з європейськими партнерами наполягати на запровадженні механізмів примусу до виконання.

«Захід повинен обрати стратегію, яка прискорить останній шлях: прийняти тимчасове, умовне заморожування сьогодні, щоб зробити справді вільну, возз’єднану Україну більш вірогідною завтра», — зазначив він.

Бролін називає такий підхід «потворним реалізмом», оскільки він вимагає від політиків і громадськості «терпіти тимчасову несправедливість» заради кращого результату.

«Але там, де альтернативами є безперервна бійня або половинчаста, нестійка ескалація, дисциплінована пауза — з зубами і фінансуванням — є чітким, стратегічним вибором. З огляду на все це, заморожений фронт зараз дійсно виглядає призом за майбутню свободу», — вважає аналітик.

Він також додав, що після того, як російський диктатор Володимир Путін переграв Дональда Трампа, у нього з’явився шанс «зберегти обличчя», чітко даючи зрозуміти, що Росія не отримає жодних поступок, окрім тимчасового, невизнаного контролю над територією, яку вона вкрала.