Головну роль у фільмі The Secret Agent зіграв бразильський актор Вагнер Моура, відомий міжнародній аудиторію за роллю Пабло Ескобара в серіалі “Нарко”, а також фільмами “Елітний загін”, “Елізіум”, “Сіра людина” та “Повстання Штатів”. Багато критиків назвали роль Марсело вершиною його кар’єри – за неї він вже отримав приз Канн, “Золотий глобус” і ще з десяток нагород. Крім того, Моура став першим в історії бразильцем, номінованим на “Оскар” в категорії “Найкращий актор” – і він має високі шанси на перемогу.

Це остання поява на екрані культового німецького актора Удо Кіра (“Кров для Дракули”, “Європа”, “Мій власний штат Айдахо”, “Блейд”, “Меланхолія”, “Німфоманка”, “Залізне небо”, “Бакурау”), який помер у листопаді 2025 року у віці 81 рік.

Зняв стрічку досвідчений бразильський режисер Клебер Мендонса Філью (“Сусідні звуки”, “Водолій”, “Бакурау”, “Зображення привидів”) – неодноразовий номінант і лауреат престижних міжнародних премій, включно з Каннами.

До речі, “Таємний агент”, окрім нагороди найкращому акторові, отримав на минулорічному Каннському кінофестивалі також призи за найкращу режисуру, від Міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ) і від Французької асоціації незалежних кінотеатрів (AFCAE).

Крім того, фільм має чотири номінації на “Оскар”, який мають вручати 15 березня.

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 7,3 з 10 балів, тоді як на Metacritic кіноексперти оцінили його у 92 зі 100 балів з поміткою “Обов’язково до перегляду” (відповідає характеристиці “всезагальне визнання”), а широка аудиторія – в 7,9 з 10 балів (відповідає характеристиці “в цілому позитивні відгуки”). Натомість на Rotten Tomatoes він має 98% схвалення від критиків з відзнакою “Сертифікована свіжість” та 83% від глядачів, там охарактеризували фільм як «візуально захопливий політичний трилер», що поєднує стилізацію ґрайндхаусу з соціальним коментарем.

Західні критики у своїх рецензіях пишуть, що The Secret Agent – амбітний, візуально сильний і політично насичений фільм, який отримав високі оцінки за режисуру та акторську гру, але водночас викликає суперечливі реакції через свою складність і тривалість. Він сприймається як важливий внесок у сучасне політичне кіно, що поєднує історичну пам’ять із мистецьким експериментом. Також критики відзначають його візуальну силу, політичну глибину та гру Вагнера Моури.

У RogerEbert.com рецензент Метт Золлер Зайц описав стрічку як «витягнуту з мрії», з власним ритмом і загадковою атмосферою. Він підкреслив, що фільм не пропонує готових значень, а змушує глядача самостійно їх шукати. На його думку, це водночас драма, сатира й експериментальний шпигунський трилер, що відтворює атмосферу Бразилії 1977 року під диктатурою.

The Guardian назвав стрічку «блискучою бразильською драмою», яка поєднує політичну критику з візуальною розкішшю. Пітер Бредшоу відзначив, що це «романоподібне дослідження корупції», де поєднуються великі міські інтриги, чорний гумор і містична атмосфера. Він підкреслив, що режисер створив унікальне поєднання політичного трилера та комедії, яке вирізняється серед сучасних робіт.

Інші огляди у Variety та IndieWire підкреслюють, що фільм є складним для масового глядача через його повільний темп і експериментальну структуру, але саме це робить його унікальним. Screen Daily зазначив, що стрічка може стати культовою завдяки поєднанню політичної критики та сюрреалістичних елементів.