Про це повідомило агентство «Reuters».

За даними компанії, чиста вартість активів, пов’язаних із російськими заводами, станом на кінець 2025 року становила 469 мільйонів євро. Весь цей капітал буде повністю виключений із консолідованої звітності через фактичну експропріацію майна російською владою.

Згідно з оприлюдненим указом Володимира Путіна, управління підприємствами Rockwool передано структурі під назвою АТ «Розвиток будівельних активів» (РСА), що спеціалізується на поглинанні іноземного бізнесу в інтересах наближених до Кремля олігархічних груп.

Представники Rockwool підкреслили, що не мають ілюзій щодо можливості швидкого скасування цього рішення через російські суди, оскільки запровадження зовнішнього управління має виключно політичне підґрунтя.

Попри це, данська сторона має намір захищати свої права в межах чинного двостороннього інвестиційного договору між Данією та Росією. Юристи компанії готують позови до міжнародних арбітражів, вимагаючи компенсації збитків, завданих незаконним захопленням промислових об’єктів у Виборзі, Железнодорожному, Троїцьку та Єлабузі.

Експерти ринку зазначають, що націоналізація активів Rockwool стала частиною нової хвилі «дзеркальних заходів» Москви у відповідь на санкції Заходу та конфіскацію російських активів за кордоном.

Одночасно з данським виробником під удар потрапила й польсько-американська компанія «Canpack», чиї заводи з виготовлення алюмінієвої упаковки також було передано під державне управління РФ. Для Rockwool, яка роками намагалася залишатися на російському ринку попри критику правозахисників, такий фінал став болючим ударом по репутації та фінансовій стабільності.

Наразі чотири заводи продовжують функціонувати, проте весь прибуток від їхньої діяльності тепер спрямовуватиметься безпосередньо до російського бюджету або новопризначених управителів.

Данська компанія запевнила своїх акціонерів, що списання російських активів не підірве її глобальну діяльність, проте змусить суттєво переглянути стратегію розвитку в Східній Європі. Це захоплення стало черговим сигналом для міжнародного бізнесу про неможливість будь-яких безпечних інвестицій у країну-агресора.