Про це пише Максім Такер для The Times у четвер, 29 січня, в матеріалі про «перемогу України всупереч усім очікуванням».
Офіцери і штурмовики, з якими спілкувалася The Times, зазначили, що битва за Куп’янськ стала найуспішнішою операцією для України з моменту початку Курської операції в серпні 2024 року.
Як ідеться в матеріалі, у вересні минулого року, коли російські окупанти прорвали оборонні лінії і увійшли в Куп’янськ, було таємно створено пошуково-ударне угруповання під командуванням полковника Сергія Сидоріна. Сидорін розповів, що тільки його угруповання в битві за Куп’янськ вбило або поранило щонайменше 1500 окупантів, а на кожну українську втрату припадало десять убитих ворогів. На його думку, зараз в ізольованих укриттях у місті залишаються близько 50 росіян, яких Україна вишукує і знищує за допомогою дронів.
«Вмираючі солдати на кадрах з дрона символізують останні зітхання кампанії Кремля із захоплення міста, що зазнала поразки через український прийом, який зганьбив навіть Путіна», — пише The Times.
Російські окупанти підбиралися до Куп’янська покинутим газопроводом і заходили в тил українських військ. До середини вересня по місту розосередилося кілька сотень ворожих солдатів, і ситуація ставала критичною, пригадав Сидорін. Україна могла повністю втратити контроль над містом, що забезпечило б Росії плацдарм через річку Оскіл і нову лінію постачання для підтримки військ на Донбасі. Українські захисники поступалися росіянам у чисельності та озброєнні і не могли чекати на підкріплення, пише The Times.
21 вересня Сидорину дали три дні на формування боєздатної сили з підрозділів нового «хартійського» корпусу, які не були задіяні в боях.
«Усі вони були новачками один для одного. Це був справжній хаос», — сказав він.
Українським бійцям протистояла російська механізована бригада і два мотострілецькі полки, що перевершували їх за чисельністю. Тоді Україна вирішила адаптувати й удосконалити тактику проникнення, яку застосовує ворог.
Як пише The Times, штурмове угруповання розділили на невеликі групи приблизно по вісім людей у кожній, які рухалися в різних напрямках, щоб заплутати росіян.
«Ми вирішили проводити штурмові дії одночасно в усіх напрямках. Не відкрито, а таємно. І там, де ми досягали успіху, ми його розвивали», — пояснив Сидорін.
Українських OSINT-аналітиків попросили не публікувати оновлення позицій Сил оборони в Куп’янському секторі, а район закрили для журналістів, завдяки чому росіяни «не змогли зрозуміти справжню мету, поки не стало надто пізно».
За словами полковника Сидоріна, групи постійно просувалися вперед, не вступаючи у серйозні бої. Якщо бійці виявляли ворога, то здебільшого намагалися знищити його за допомогою дронів, а піхота просувалася вперед і перекривала шляхи постачання противника. Атаки збіглися з похолоданням, підтопленнями і низьким туманом, який ускладнював росіянам розвідку.
Перші українські підрозділи штурмували Кіндрашівку 9 жовтня і через два дні захопили російські позиції в Радьківці, пише The Times. До 21 жовтня вони дійшли до берегів Оскола на північ від Куп’янська, перерізавши російську логістику на заході та півдні.
22 жовтня бійці штурмової роти бригади Хартія, якою командує Зануда, вирушили на підкріплення до тих, хто напередодні досягнув Оскола. Атаки здійснювали пішки, захисники проходили по 19 км на день у повному спорядженні.
«Ми просувалися поетапно. Ударна група з двох-трьох осіб входить, зачищає невелику ділянку. Потім іде піхота, зміцнює позиції, вибудовує оборону. Штурмовики відступають, відпочивають і знову приступають до роботи», — розповів Зануда.
Незабаром бійці вступили в запеклий бій з окупантами, які окопалися в посадці, що затримало їхнє просування на тиждень. Один зі штурмовиків, 28-річний захисник із позивним Солдат, протягом наступних тижнів ліквідував дев’ять російських солдатів і знищив три ворожі позиції, ідеться в матеріалі.
Увесь листопад захисники вели запеклі бої і нарешті досягли Оскола, а потім повернули до Куп’янська. Зануда сказав, що його бійці готувалися до штурму конкретних будівель і отримували хорошу підтримку від безпілотників і артилерії. Вони заздалегідь знали, де розташовані входи в будівлю, і отримали їхнє планування.
Батальйон заявив, що під час операції було знищено 433 окупанти, але українські захисники теж зазнали втрат.
«Я воюю з 2022 року і вже втратив багатьох близьких. Рік тому я міг горювати тиждень-два; але зараз у мене немає на це права. Тепер я повністю занурююся в роботу», — сказав Зануда.
До грудня окупанти вже відчували гостру нестачу постачання і боєприпасів. Україна виявила і розбомбила низку виходів із газопроводу, які росіяни використовували для проникнення на українські позиції. Інші підрозділи приєдналися до пошуково-ударного угруповання, контратакуючи на південному заході Куп’янська, в той час як Хартія продовжувала наступ з півночі.
Лейтенант Апаче з 425-го штурмового полку Скала розповів, що Сили оборони фактично затиснули супротивника настільки, що йому нікуди відступати.
«Або ми всіх їх знищимо, або вони здадуться, тому що у них немає іншого вибору», — заявив він.
The Times також розповідає про 43-річного колумбійського бійця Хартії з позивним Афгано. Напередодні Різдва він зі своїм загоном отримав завдання атакувати російські позиції в передмісті Куп’янська. За ніч бійці пройшли 12 км до міста, ховаючись від ворожих БпЛА в лісі.
«Їхня група з восьми осіб була серед сотень бійців із Латинської Америки, переважно з Колумбії, завербованих бригадою Хартія. В Україні Афгано отримує вчетверо більше, ніж отримував би в Колумбії – він сказав, що йому потрібні ці кошти, щоб оплатити навчання доньки в університеті», — ідеться в матеріалі.
Після настання світанку група переходила через відкриту ділянку залізниці, де їх помітив ворожий безпілотник, і російська артилерія відкрила вогонь, але бійцям вдалося зайняти позиції разом з іншими українськими підрозділами. Перший контакт стався з трьома окупантами у двоповерховому будинку — хартійці розправилися з ними гранатами. Потім вони дісталися до дев’ятиповерхового будинку, де шестеро росіян зайняли позиції на верхніх поверхах. Невдовзі після того, як вони увійшли, група опинилася в пастці, сказано в матеріалі.
«Ми проникли всередину через перукарню на першому поверсі, але сховатися було ніде. У стелі була дірка, і росіяни перебували над нами. Зовні росіяни обстрілювали місцевість з артилерії. Всередині вони кидали в нас гранати», — розповів Афгано.
Група провела чотири години у ванній кімнаті перукарні, поки інший загін, до якого входили бразильці та колумбійці, не зав’язав бій з окупантами на верхніх поверхах. Загін Афгано перемістився на сходову клітку, але один із бійців — аргентинець на псевдо Ф’юрі – дістав кульове поранення в плече. Афгано і Ф’юрі, яких переслідував російський FPV-дрон, сховалися у ванній кімнаті квартири і зачинили двері, а безпілотник залишився ззовні їх чекати. Бійці залишалися там три дні, чекаючи можливості піти, поки будівлю постійно обстрілювали артилерія і безпілотники. Їм вдалося вибратися на четвертий ранок, попри дрони, що їх переслідували. Четверо побратимів Афгано дістали осколкові поранення в ноги від ударів БпЛА, але зрештою вони дісталися позиції, звідки їх евакуювали на квадроциклах.
«На той час команда Афгано вже не була боєздатною. Але своє завдання вони виконали: знищили частину російської піхоти і оголили позиції інших перед безпілотними групами пошуково-знищувальної групи», — ідеться в матеріалі.
Під час наступної місії 15 січня Афгано та його група проповзли газопроводом, який противник використовував для проникнення в тил українських позицій. Усередині вони виявили промерзлі тіла кількох окупантів. Вийшовши з траншей і просунувшись углиб території країни-агресора, бійці не зустріли жодного опору. Зачищаючи село Московка, вони з подивом виявили лише десятки російських солдатів, вбитих українськими БпЛА, і двох переляканих місцевих жителів, пише The Times.
Як сказано в статті, навіть станом на 20 листопада командування країни-агресора, схоже, не усвідомлювало, що відбувається в Куп’янську. Того дня начальник генштабу військ країни-агресора Валерій Герасимов доповів російському диктатору про «звільнення» міста. 2 грудня Путін стверджував, що Росія повністю взяла місто під контроль, «мабуть, не підозрюючи, що його війська там уже приречені». За десять днів президент України Володимир Зеленський записав звернення з міста, а українські аналітики DeepState відобразили на карті великі ділянки звільненої території в районі Куп’янська.
«Тактика, якої мене вчили у військовому інституті 15 років тому, тут, у сучасній війні, не спрацює. Ми не можемо вибудувати стандартну лінію оборони. Ми створюємо безліч позицій по три-чотири людини, які не вишикувані в лінію, а скоріше нагадують шахову дошку», — зауважив полковник Сидорін.
