Прем’єр-міністр Педро Санчес роками прагнув збільшити імміграцію до Іспанії: країна посідає сьоме місце у світі за середнім віком і витрачає близько 12% свого ВВП на пенсії. Незважаючи на побоювання щодо впливу на домашніх працівників, Санчес заявив, що рівень безробіття знизився на 40%, навіть попри те, що Іспанія додала два мільйони іноземних працівників.
Уряд прем’єр-міністра Педро Санчеса ухвалив швидку процедуру, яка дозволить сотням тисяч людей, переважно з Латинської Америки та Африки, отримати право на проживання та роботу в Іспанії. Міністр міграції Ельма Саїз заявила, що держава «визнає і надає гідність» тим, хто вже перебуває в країні, але досі жив без документів. За її словами, це не лише гуманний крок, а й економічно виправдане рішення, адже мігранти вже інтегровані у суспільство та працюють у сферах, де існує дефіцит робочої сили.
Рішення викликало гострі політичні суперечки. Опозиція звинувачує уряд у тому, що він стимулює нелегальну міграцію та створює додатковий тиск на ринок праці, особливо для місцевих працівників у низькооплачуваних секторах. Водночас прихильники програми вказують на позитивний вплив міграції на економічне зростання: за даними уряду, саме мігранти забезпечили 80% динамічного розвитку економіки Іспанії за останні шість років.
На тлі цього рішення Іспанія виглядає винятком у Європі. Багато країн ЄС останнім часом ухвалюють жорсткіші закони щодо міграції, намагаючись обмежити приплив нових робітників. У Східній Азії уряди традиційно зберігають відразу до імміграції, що, за словами економістів, може паралізувати їхню економіку у майбутньому через старіння населення.
Програма легалізації 500 000 мігрантів може стати найбільшою в Європі за останні десятиліття і визначити новий курс країни у сфері міграційної політики, проте вона вже викликала серйозні суперечки як усередині країни, так і за її межами.
