Про це повідомляється на сайті уряду.
Компанія “Енергоатом”, яка є оператором усіх українських АЕС, назвала це “стратегічним рішенням, яке відкриває нову сторінку в історії вітчизняної атомної енергетики”.
Проєкт ще у 2025 році отримав схвалення на місцевому рівні, тому наступним етапом буде розроблення проєктної документації та проходження комплексної державної експертизи.
Україна планує виробляти ТВЗ за технологією компанії Westinghouse, яка торік визнала філію Енергоатому “ВП Атоменергомаш” кваліфікованим та затвердженим постачальником компонентів ядерного палива для реакторів ВВЕР.
Перша українська тепловидільна збірка планується до завантаження в енергоблок уже у 2027 році, казали в Енергоатомі.
У майбутньому Енергоатом планує забезпечувати половину своїх потреб у ядерному паливі власним виробництвом, а іншу половину отримувати від партнерів з Westinghouse.
Це друга спроба України створити власне виробництво ядерного палива.
У 2010 році Кабмін Миколи Азарова затвердив російське ВАТ “ТВЕЛ” (входить до складу Росатому) переможцем конкурсу з відбору технологій будівництва заводу з фабрикації ядерного палива. Під спорудження об’єкта 2012 року виділили 6,8 га біля селища Смолине Кіровоградської області.
Для реалізації проєкту було створено ПрАТ “Завод з виробництва ядерного палива”, у якому українському державному концерну “Ядерне паливо” належали 50%+1 акція, решта акцій – російському ТВЕЛ.
На той момент загальна вартість будівництва заводу оцінювалася в $450 млн. Половина з цієї суми мала бути вкладена приблизно в рівних частках акціонерами ($100-120 млн кожною стороною). Решту планувалося “закрити” залученням кредитів.
Завод у 2015 році мав розпочати випуск тепловидільних елементів, ТВЗ та деталей з цирконію та нержавіючої сталі. На 2020 рік було заплановано запуск виробництва паливних порошків та таблеток.
Через агресію Російської Федерації рішення переглянули, і у 2019 році тодішнє Міністерство енергетики та вугільної промисловості запропонувало побудувати завод у Південноукраїнську (на той час – Южноукраїнськ). Вартість будівництва тоді оцінювалася у $120-130 млн.
