Про це повідомила правозахисна ініціатива «Трибунал. Кримський епізод» із посиланням на сестру журналістки Ольгу Новицьку.

За словами Новицької, нещодавнє звернення міжнародних організацій до спеціальних доповідачів ООН не дало жодного результату, крім проведення додаткового обшуку речей Данилович.

«У неї безперервний свист у вусі, кожен дзвінкий звук відчувається як розряд струму і перетворюється на катування. Однак співробітники колонії о 6-й ранку вмикають телевізор на максимальну гучність і не вимикають його до самого вечора. Її просто доводять до самогубства, тому що будь-який дзвінкий звук просто розрізає їй мозок», — розповівши про стан сестри, Ольга Новицька закликала всіх, хто має таку змогу, втрутитися в ситуацію та «дати Ірині можливість вижити».

Правозахисники наголошують, що умисне заподіяння сильного фізичного чи психічного болю або страждань у міжнародному кримінальному праві трактується як нелюдське поводження. Це є порушенням Женевської конвенції та вважається воєнним злочином.

«І безпосередні виконавці, і начальство колонії, і начальство крайового ФСВП, які заохочують ці процеси, будуть доставлені до Міжнародного Трибуналу разом із тисячами своїх колег, причетних до катувань в інших російських в’язницях та колоніях», — зазначають уніціативі «Трибунал. Кримський епізод».

Затримання, вирок та стан здоров’я Ірини Данилович

Окупанти затримали Ірину Данилович 29 квітня 2022 року по дорозі з Коктебеля у Феодосію, коли вона поверталася з роботи. 28 грудня того ж року окупаційний суд засудив її до семи років позбавлення волі за звинуваченням у незаконному зберіганні та виготовленні вибухових речовин. Своєї вини Данилович не визнала.

До початку повномасштабного вторгнення Ірина співпрацювала з кількома медійними й правозахисними ініціативами («InЖир-медіа», «Кримський процес») та вела власний проєкт «Кримська медицина без обкладинки», де поширювала інформацію про права медичних працівників.

Через відсутність лікування та медичної допомоги в сімферопольському СІЗО Данилович оголошувала сухе голодування, яке припинила 6 квітня 2023 року після обіцянок надати лікування, які так і не були виконані. Вимогу звільнити журналістку висували українські правозахисні організації та міжнародна організація PEN International, а Україну закликали внести її до списку на обмін.

У серпні 2023 року Ірину Данилович етапували до виправної колонії № 7 у місті Зеленокумськ Ставропольського краю Росії. За словами батька журналістки, ліків їй там не видають. Раніше вона перенесла інсульт, а в жовтні 2024 року скаржилася на постійні головні та серцеві болі.

15 липня 2025 року Данилович звернулася до віцепрезидентки Європарламенту Піни Пічерно щодо масових знущань у колонії. У відповідь посадовиця висловила підтримку журналістці та заявила, що винні в її несправедливому ув’язненні мають бути притягнуті до відповідальності.