У 2021 році Ева Лібертад разом із Нурією Муньйос зняла короткометражний фільм «Глуха», в якому сестра режисерки Міріам Гарло зіграла молоду нечуючу жінку, що намагається поєднати материнство з життям поруч із партнером, котрий чує. Фільм показали на більш ніж 150 фестивалях у всьому світі, він отримав 54 нагороди й номінацію на премію «Гоя», що є дійсно приголомшливим результатом для малобюджетної роботи.

Стрічка, яка починалася як камерне дослідження, поступово перетворилася на дещо масштабніше. У 2025 році Лібертад знову розповідає цю історію, але вже у форматі повного метра. У фільмі збережена чутливість і точність оригіналу, проте теми розкриті значно ширше. Міріам Гарло знову постає в ролі Анджели — жінки, чия подорож у материнство відкриває новий кут зору на складні взаємини між двома світами — тих, хто чує і тих, хто ні.

Фільм занурює нас у життя гончарки Анджели та її чоловіка-фермера Гектора, який чує. Вони розмовляють здебільшого мовою жестів. Коли Анджела дізнається, що вагітна, в їхніх стосунках з’являються перші тріщини. Друзі Анджели, які теж мають порушення слуху, щиро радіють і підтримують її, ділячись власним досвідом вагітності та пологів. Натомість мати Анджели, яка чує, ще до оголошення новини невимушено зауважує, що молодій парі краще було б жити без дітей, бо вважає глухоту надто важким тягарем.

Уже перші сцени фільму задають тон, коли режисерка показує не лише побут сім’ї, але й те, як сприйняття світу формується звуком або його відсутністю. Лібертад сміливо використовує можливості кіно, щоб передати досвід глухоти: звук переривається, стає приглушеним або різким, ніби відображаючи те, що відчуває героїня. Глядач буквально проживає цей досвід разом з Анджелою, розуміючи, як кожна дрібниця, необережне слово, несвоєчасний жест чи неозвучена фраза здатні викликати біль та відчуження.

Анджела має післяпологову депресію й відчуває труднощі з материнством, їй важко вигодовувати доньку Ону. Одразу після народження дитини не було незрозуміло, чи вона теж не чує. Коли ж зрештою з’ясовується, що дитина добре чує, між нею та Анджелою ніби опускається завіса, це не заздрість і не гнів, а радше страх, що Анджела втратить зв’язок із дитиною. Лібертад не робить із цього трагедії, але дає відчути, наскільки самотньою може бути людина навіть серед сповненої любові родини.

Акторка з порушеннями слуху Міріам Гарло створює надзвичайно тонкий і живий образ: її погляд, мова тіла, навіть паузи сповнені змісту. Вона робить помітним те, що часто залишається невидимим — тривоги, страхи й маленькі радощі молодої матері.

Світова прем’єра мелодрами «Глуха» відбулась на Берлінському міжнародному кінофестивалі, де вона здобула приз глядацьких симпатій програми Panorama. Стрічка входить до 50 найкращих фільмів 2025 року за версією користувачів Letterboxd. Крім того, фільм зібрав низку нагород та номінацій на фестивалях у Берліні, Сіетлі, Брюсселі та Гвадалахарі. Амбасадором фільму в Україні став відомий блогер Григорій Фесенко (tatko_vdekreti), який виконав головну роль у «Плем’ї» Мирослава Слабошпицького.

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 7,4 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він отримав 100% схвалення від критиків на основі 10 відгуків.

називає стрічку «однією з найбільш значущих європейських прем’єр року», відзначаючи її глибину, емоційну щирість і соціальну актуальність. Фільм відкриває простір, де материнство стає випробуванням не лише для стосунків, а й для самого поняття повносправності.

На IMDb глядачів називають фільм «майстерним», «автентичним» і «емоційно насиченим». Особливо хвалять акторську гру Міріам Ґарло, яка сама є нечуючою і надихнула режисерку на створення фільму. Один із оглядачів пише: «Фільм потужно показує вразливість у медичному середовищі, де швидка комунікація відбувається вербально, а героїня не може її почути».