Наразі ресурс працює у тестовому режимі. Старша наукова співробітниця, координаторка цифрових процесів і бази даних Музею Ханенків Марія Григорцова розповіла в ефірі “Радіо Культура”, що означає тестова версія платформи, як розробляли проєкт і як його масштабуватимуть.
Платформа є відповіддю на виклики воєнного стану та ідеєю, яку давно прагнули реалізувати у музеї
Григорцова наголосила, що це відповідає прагненню установи бути більш відкритою, особливо коли колекція убезпечена й знайомство з нею наочно неможливе. Зауважила, що онлайн-ресурс не створений на заміну фізичної взаємодії з мистецтвом, а є паралельною платформою, яка дозволяє мати постійний доступ до колекції.
Наукова співробітниця пояснила, що формулювання “тестовий формат” не передбачає обмежений функціонал, а радше вжито задля попередження користувачів про те, що ресурс лише розпочав свою роботу і можливі помилки.
Водночас вона зауважила, що надалі в картах об’єктів може з’явитися більше інформації. Також планується, що впродовж приблизно року-двох на платформі поступово з’являться усі предмети з колекції — близько 25 тисяч. Нині ж представлено 99 експонатів, хоча відцифровано у рази більше. Григорцова припускає, що згодом на сайті можуть з’явитися 3D-копії предметів і 3D-виставки.
Координаторка розповіла, що процес цифровізації колекції потребує багато ресурсів. Зокрема, фотографи мають зробити світлини, якість яких буде відповідною для роботи дослідників. Своєю чергою розробники збирають усю інформацію від колег-дослідників.
За словами Григорцевої, створюючи цей проєкт, у музеї досліджували загальносвітові тенденції, зокрема Державного музею в Амстелдермі (Рейксмузей) та Лувру, що мають великі бази даних. На сайтах цих установ можна побачити схожу логіку.
У квітні музей Ханенків уперше в Україні представив серію гравюр Гої «Диспаратес».
