Живописне полотно — розміром 21×12 метрів – повторює архітектурний ритм сходів вокзалу, але водночас трансформує його в «нескінченний» рух, наповнений постатями, які уособлюють різні групи українського суспільства.
Робота символізує поступ уперед — рух, що стає можливим завдяки зусиллям усіх українців і українок, які разом захищають свою країну, культуру, спосіб життя та демократичні цінності.
Як повідомляла УЗ раніше, мисткниня працювала на вокзалі від середини липня мисткиня – в «Червоній залі» на другому поверсі. Леся Хоменко творила просто в серці вокзального простору, поєднуючи мистецький процес із живим ритмом пасажирського руху.
